1. Сутність та об’єктивні умови підприємницької діяльності
Однією з найважливіших проблем реформування економічної системи України, створення поля дії ринкових законів є становлення та розвиток підприємництва. У ринковій економіці будь-якої країни підприємництво — основа процвітання і людей, і держави. Підставою для виникнення та розвитку підприємництва виступає така форма організації виробництва товарів і послуг, яка здійснюється тими, кому належать фактори виробництва.
Тому підприємництво слід розглядати як провідну, об’єктивно обумовлену форму реалізації власності і, насамперед, власності на засоби виробництва, бо той, хто є власником засобів виробництва, може, здійснивши найм робочої сили (або без нього: сам чи зусиллями своєї родини), організувати процес виробництва, керувати цим процесом або доручати керівництво якомусь іншому працівнику, привласнювати результати цього виробництва і розпоряджатись на свій розсуд тією часткою прибутку, яка залишиться після сплати податків і платежів до бюджету. Таким чином, поза підприємницькою діяльністю власність на певне майно не може бути реалізована (воно залишається, так би мовити, “річчю у собі”) і тільки підприємництво дає змогу власнику, орендарю, особі, яка володіє майном, здійснити дії (заходи), які дозволять отримати від цього майна якусь користь (прибуток, дохід). Діяльність підприємця не потребує втручання з боку держави, за прибутки або збитки від своєї діяльності він несе відповідальність сам, тобто діє на свій власний ризик.
У сучасній економічній літературі підприємництво розглядається як невіддільний елемент ринкової системи і характеризується такими рисами: це — діяльність самостійна, ініціативна, пов’язана з ризиком, здійснюється у будь- яких організаційних формах і сферах на вибір підприємця і має за мету отримання прибутку (доходу). Зазначені риси такої діяльності закріплені в Законі України “Про підприємництво”, який регламентує та регулює всі сторони підприємництва.
Особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, має керуватись такими принципами:
1) вільний вибір видів діяльності;
2) залучення на добровільних засадахдо здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
3) самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін на неї;
4) вільний найм працівників;
5) залучення і використання всіх видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено чинним законодавством;
6) вільне розпорядження прибутком, який залишається після сплати податків та внесення платежів;
7) самостійне здійснення підприємцем—юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності—використання належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Сутність підприємницької діяльності може бути з’ясована в процесі виконання ним певних функцій, а саме:
1) підприємець бере на себе ініціативу поєднання факторів виробництва, тобто організувати процес виробництва товарів (послуг) з метою отримання прибутку1;
2) підприємець визначає стратегію і тактику діяльності підприємства (фірми) і бере на себе відповідальність за результати такої діяльності;
3) підприємець — це новатор, який, застосовуючи комерційний підхід, впроваджує нові види продукції (послуг), нові технології, нові форми організації справи;
4) підприємець — людина, яка не боїться ризику і свідомо йде на нього заради досягнення мети—отримання прибутку.
Як бачимо, щоб успішно виконувати зазначені функції, цій людині повинні бути притаманні певні здібності, серед них — ініціативність, здатність самостійного мислення та прийняття рішень, завзятість щодо досягнення мети, вміння організувати та вести за собою колектив, зробити цей колектив групою однодумців. Значну увагу, коли мова йде про характеристику особи підприємця, приділяють етичній стороні його діяльності, необхідності дотримання даного слова, виконання взятих зобов’язань, порядності у стосунках, тобто етиці ділових відносин.
» следующая страница »
1 ... 110 111 112 113 114 115116 117 118 119 120 ... 384