Економічна теорія

144

Як можливі засоби забезпечення суспільно задовільної поведінки з боку природної монополії виступають дві альтернативи. Однією є державна власність, а другого—державне регулювання. Суспільний транспорт, системи водозабезпечення та збирання сміття є типовими суспільними підприємства­ми на місцевому рівні. За умови, що природна монополія є приватною, засто­совується державне регулювання. Монополії, що регулюються державою, ство­рюються, щоб уникнути можливих зловживань з боку неконтрольованої мо­нопольної влади. Регулювання повинно гарантувати,що споживачі отримають вигоду від економії, спричиненої масштабами виробництва, тобто зменшен­ням витрат на одиницю продукту. На практиці, ті хто здійснює регулювання, намагаються встановити тарифи, що будуть відшкодовувати витрати виробниц­тва і приносити “справедливий” чи “обгрунтований” дохід підприємству.

Підбиваючи підсумок сказаному слід наголосити, що за винятком при­родної монополії тенденції до монополізації у більшості галузей економіки розглядаються як негативне і небезпечне явище, що зумовлює необхідність ведення антимонопольної діяльності з боку держави. Не винятком тут є і Ук­раїна.

Монополії в Україні мають певні особливості. Здебільшого вони успад­ковані від колишнього Радянського Союзу. Політика радянського керівництва була спрямована на забезпечення найвищого ступеня концентрації виробниц­тва в усіх галузях народного господарства. Такий рівень концентрації велико­масштабного виробництва автоматично перетворював підприємства на госпо­дарства монополістичного типу. Крім виробничих (господарських) монополій, була сформована система організаційно-галузевих (відомчих) монополій у виг­ляді різних міністерств, управлінь, комітетів, районних, обласних і республі­канських агропромислових об’єднань тощо. Галузева форма організації управ­ління збуту і виробництва ліквідувала всі умови для функціонування як внутрі, так і міжгалузевої конкуренції.

Важливо також зазначити, що в умовах колишнього СРСР держава була абсолютним монополістом, оскільки майже усі засоби виробництва в країні становили державну власність. На цьому грунті держава монополізувала всі сто­рони економічного життя: виробництво, управління, планування, збут, оплату праці, ціноутворення, розподіл засобів виробництва і предметів споживання. Внаслідок цього була сформована державно-монополістична економічна сис­тема, яка повністю виключала ринкову конкуренцію. Абсолютна і всебічна мо­нополізація всіх галузей і сфер економіки породила тенденцію до технічного та економічного застою.

Становлення українськоїдержавності поставило перед нею складне і копітке завдання — подолання монополізму. Одним із найважливіших напрямків у здійсненні цього завдання є рішуча деконцентрація виробництва, а її конкретна форма—розукрупнення більшості об’єднань і великих підприємств в усіх галузях.

145

Важливе значення для подолання державного монополізму, для усунення організаційно-галузевих монополій, має приватизація більшої частки держав­ної власності. Це, безперечно, ключове питання з точки зору формування в Україні принципово нової господарської системи.

Початок антимонопольній діяльності в Україні було покладено прийнят­тям Законів “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (1992 р.) та “Про Антимонополь- ний комітет України” (1993 р.). Згідно із цими законами монопольне станови­ще підприємств на ринку для всіх видів товарів народного споживання, а та­кож для всіх видів робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України і його територіальними управліннями в межах адміністративної оди­ниці.

Слід підкреслити, що незважаючи на певні успіхи у справі подолання мо­нополізму в економіці України та створенні у ній по-справжньому конкурент­них ринків поля діяльності тут вистачить ще на багато років.

 

« Содержание


 ...  112  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я