Економічна теорія

 2. Підприємство (фірма) - основна ланка економіки, його основні риси

Підприємницька діяльність може здійснюватись у певній організаційній формі і вибір такої форми є одним із відповідальних етапів формування підприє­мництва. Звичайно, кожний підприємець намагається обрати найдоцільнішу організаційну форму діяльності, яка б відповідала меті діяльності, її конкрет­ним умовам, найбільш повно захищала майнові інтереси її учасників та врахо­вувала фінансові можливості підприємця. Вибір такої форми—виключне пра­во підприємця.

Домінуюче місце серед організаційних форм на мікроекономічному рівні належить підприємству (фірмі)

. Правовий статус підприємства (фірми) в Ук­раїні регулюється законами “Про підприємництво”, який вже згадувався вище, а також “Про підприємства в Україні”

, “Про господарські товариства”

.

Маємо зазначити, що підприємство (фірму) можна розглядати, з одного боку, як систему соціально-економічних відносин, які складаються на нижчому, пер­винному (мікроекономічному) рівні суспільного виробництва, а з другого—як систему організаційно-технічних та організаційно-правових відносин у цій ланці. Звичайно, для економічної теорії визначальними є саме соціально-економічні відносини. В економічній та юридичній літературі підприємство (фірма) розгля­дається як самостійний господарюючий суб’єкт, який має свій статут, права юри­дичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну (торговель­ну) діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Одже, виходячи з вищенаведеного визначення, підприємству притаманні такі риси:

1)   це самостійний господарюючий суб’єкт;

2)    воно має власний статут, який затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власником майна за участю трудового колективу; статут визначає предмет і цілі діяльності підприємства, його органи управління, компетенцію та повноваження трудового колективу, порядок ут­ворення майна підприємства (до статуту можуть включатися також положен­ня, пов’язані з особливостями діяльності підприємства);

3)    підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені чинним законодавством і відповідають цілям, перед­баченим його статутом;

4)   мета діяльності будь-якого підприємства—отримання прибутку (доходу).

Кожне підприємство повинно мати:

а)  самостійний баланс;

б)  розрахунковий та інші рахунки в установах банків;

в)  печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство — також товарний знак.

Майно, необхідне підприємству для здійснення діяльності, передбаченої статутом (основні фонди, оборотні фонди, інші цінності, вартість яких відобра­жається на самостійному балансі підприємства), може формуватись шляхом:

1)   грошових та матеріальних внесків засновників підприємства;

2)    доходів, одержаних від реалізації продукції, а також інших видів госпо­дарської діяльності;

3)   доходів від цінних паперів;

4)    кредитів банків та інших кредиторів;

5)   капітальних внесків і дотацій з бюджету;

6)    надходжень від роздержавлення та приватизації об’єктів власності;

7)    придбання майна іншого підприємства (організації);

8)    благодійних внесків, пожертвувань від підприємств, організацій, гро­мадян;

9)    інших джерел, які не заборонені чинним законодавством.

Підприємство може розпоряджатися належним йому майном на праві влас­ності або на праві повного господарчого відання. В останньому випадку це сто­сується державного підприємства, яке має право розпоряджатися закріпленим за ним державним майном на свій розсуд і здійснювати щодо майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 113 114 115 116 117 118119 120 121 122 123  ... 384