• збереження і розширення меж привілейованого становища елітарних груп;
• захист і збереження владних повноважень правлячої еліти та її контролю над суспільством.
Виконання цих завдань досягається шляхом посилення фіскального тиску на суб’єктів господарювання (посилення податкового тиску, надмірна регламентація економічної діяльності і т.п.), використання ресурсів державного бюджету в інтересах правлячої еліти, законодавчого (конституційного) закріплення повноважень і привілеїв елітарних груп (наприклад, порядок правління та привілеї монархічних династій) і т.п. Крім того, для забезпечення своїх політичних і економічних позицій правлячі елітарні групи вдаються і до неформальних (тіньових) методів: штучного обмеження економічних та політичних можливостей опозиційних до влади груп і використання владних повноважень для їх цільового переслідування; створення сприятливих економічних умов патронованим і лояльним до влади суб’єктам господарювання і т.д. Необхідність виживання за умов дії даної групи вимог, заборон та обмежень штовхає широкі кола суб’єктів економічної діяльності до тіньової економіки.
До причин тінізації, пов’язаної з цією групою обмежень і вимог, потрібно віднести уже названі причини першої та другої груп, а також такі:
• економічне протистояння правлячому режиму;
• компенсаторна реакція управління на силовий примус;
• конкурентна боротьба між різними економічними групами за політичне та економічне домінування;
• економічна необхідність.
Наведена типологія загальних причин тінізації економічної діяльності щодо груп вимог, обмежень та заборон започатковує певний, методологічно цінний каркас логіки подальшого дослідження причинності тінізації. Сама ж по собі типологія причинності виступає як феноменологічна, метафізична, не є результатом узагальнення, виведення протиріч розвитку, а отже, нездатна на даному етапі дослідження зачепити дійсних причинних кризових пластів соціально-економічних процесів.
На початкових етапах дослідження, коли ще не вистачає результатів високого рівня узагальнення, як відомо, домінує індуктивний метод. Це, звичайно, притаманно і сучасному рівню розвитку теорії тіньової економіки, дослідженню її причинності зокрема.
Обмежені можливості такого методологічного підходу, його кон’юн- ктурність видні хоча б на таких фактах. Якщо причини тіньової економіки у 80-ті роки в СРСР пов’язувались з існуванням та функціональною нездатністю адміністративно-командної системи державного управління, то причини тінізації на тому ж економічному просторі лише десять років поспіль вже настійливо пояснюються недоліками ринкового реформування, замість пошуку шляхів більш глибокого занурення у причинні прошарки суспільних відносин і виявлення причин тінізації більш високого рівня узагальнення.
Так, прикладом наукової аргументації причин існування тіньової економіки, стану глибокої кризи соціалістичного господарювання є такі висновки провідних фахівців Iнституту економіки АН СРСР: «Базою розширення тіньової економіки послужило постійне посилення одержавлення, уніфікованості, негнучкості системи економічних відносин, дедалі більший відрив їх від потреб та інтересів людини... Є дві сили, які створили таке одноманіття суспільних відносин, — це жорстка адміністративна централізація і тотальне одержавлення... Жорстко централізоване господарство не могло не тільки мобілізувати і включити до господарського обороту всі наявні ресурси, а й взагалі охопити всі сфери розвитку виробництва та економічних відносин. У цих умовах виникли не тільки основи, а й пряма неминучість появи недержавного сектора економіки. Форми і соціальна структура даного сектора, частка в нім нелегальних економічних утворень визначались ставленням до нього держави. Очевидно, що такий сектор був у принципі малосумісним з тотально централізованою офіційною економічною системою. Остання повинна була не тільки обмежувати, а й відторгати недержавні форми господарства, що й стало головною причиною виникнення та розповсюдження тіньової економіки.»
» следующая страница »
1 ... 90 91 92 93 94 9596 97 98 99 100 ... 350