Аналогічний стан справ спостерігається і на фінансових ринках, де також не укладаються строкові контракти на відсоткові ставки, валюту, цінні папери тощо. Але відрадним є той факт, що у першому читанні Верховною Радою України прийнято ЗУ “Про строкові фінансові інструменти”, який встановлює вимоги до функціонування ринку строкових фінансових інструментів (опціонів та ф’ючерсів), засоби його регулювання та контролю, основні правила біржової торгівлі строковими фінансовими інструментами .
Однак у названому законі перераховано лише дві групи учасників строкових фінансових ринків, а саме: дилерів та хеджерів. При цьому наші законотворці вважать, що дилером може бути фізична і юридична особи, а хеджером - лише фізична. Зарубіжна ж практика свідчить, що поділ на спекулянтів та хеджерів є досить умовним, оскільки у будь-який момент ці учасники можуть мінятися ролями, і коректним може бути лише стосовно цілей укладення операцій (спекулятивних або хеджевих).
Як бачимо, і до нового законодавчого акту професія біржового трейдера - спекулянта та його різновиду - арбітражера не включена. Вище вказане можна пояснити в першу чергу тим, що саме слово спекуляція у суспільстві поки що сприймається негативно, що накладає свій відбиток на законотворчий процес та практику торговельної діяльності.
Формування в Україні біржового ринку з вільним торговцем, особливо у сферах сільськогосподарської, промислової сировини та фінансів, істотно запізнюється. До цього лише недавно долучилися урядові структури України через організацію системи бірж під егідою міністерств та відомств. Сьогодні на деяких з них, а саме Українській аграрній, Київській універсальній товарній біржах здійснюють торгівлю спотовими та форвардними контрактами, готуються до впровадження ф’ ючерсних контрактів. Однак як на товарному, так і на фінансовому біржових ринках України становлення класу біржових спекулянтів відбувається вкрай незадовільними темпами.
Для України і сьогодні актуальними є запитання: Для чого потрібен спекулянт на біржі? Хто він такий? Які функції виконує? Відповіді шукатимемо, аналізуючи сучасний стан біржової торгівлі країн Заходу, а також простеживши еволюцію цього явища в історичній ретроспективі.
Порівняємо два тлумачення самого терміну спекуляція у Енциклопедії Брокгауза-Ефрона, виданій у Санкт-Петербурзі наприкінці дев’ ятнадця- того століття, яка є широко відомою в наукових колах і досі (в Росії вона була перевидана кілька років тому) та Великій Радянській Енциклопедії, де економічні поняття несли ідеологічне нашарування.
У першому джерелі спекуляція трактується як “угоди купівлі-продажу, що виконуються з певним видом товарів або цінних паперів з метою отримання вигоди від різниці між купівельною та продажною цінами. Власне кажучи, будь-яка торговельна угода, що б не було її об ’єктом, базується на тому ж бажанні отримати вигоду від різниці цін. Різниця, однак, між звичайною торговельною угодою та спекуляцією полягає в тому, що в першій очікувана різниця - величина більш-менш визначена, нормальна, обумовлена звичайним бажанням отримати підприємницький прибуток. Спекуляція ж має елемент ризику, вона здійснюється з метою отримання виграшу надзвичайного, що виходить за межі звичайного, буденного, але передбачає можливість втрат таких самих розмірів ”[148].
Порівняймо це визначення із тлумаченням другого джерела, тобто Великої Радянської Енциклопедії. “Спекуляція (від лат. «speculation — буквально: виглядання, розвідування, висліджування) — це купівля і перепродаж різних цінностей з метою наживи. Дуже поширена у капіталістичних країнах, де є одним з легальних засобів збагачення за рахунок трудових доходів робітників, службовців та селян. За радянським правом, спекуляцією визнається купівля та перепродаж з метою наживи продукції сільського господарства та товарів народного споживання. Спекуляція є злочином, що порушує принципи радянської торгівлі та наносить збитки інтересам споживачів. Відповідальність за спеку
» следующая страница »
1 ... 265 266 267 268 269 270271 272 273 274 275 ... 384