Він посилається на фундаментальну для тих часів працю французького економіста Прудона “Manuel de spéculateur la Bourse”, 1825 р. видання, автор якої одним із перших досліджував спекуляцію. За Прудоном в основі виробництва та репродукції багатства лежать чотири складові:
■ праця - прикладання рук до справи, оранка землі тощо;
■ капітал - грошові та інші кошти;
■ торгівля;
■ спекуляція - найголовніша складова - основа виробництва.
Виробляти, за словами Прудона, не означає створювати цінності, необхідно намагатися надавати речам корисності. Хліб, м’ясо у надлишку не мають корисності, а значить, і цінності, тому переміщення їх у ті місця, де їх немає, надає їм корисності, а значить, і цінності.
Значно вище, ніж працю, капітал і торгівлю (обмін) у їх численних видозмінах, Прудон ставить спекуляцію, мотивуючи це тим, що спеку-
ляція - це розумова діяльність і пошук різних засобів, за допомогою яких праця, капітал та торгівля - кредит, перевезення, обмін - вступають до сфери виробництва. Саме вона шукає і знаходить гнізда та джерела багатств, відкриває найкращі, найдоступніші засоби їх добування. Вона їх примножує шляхом комбінації кредиту, дистриб’юції - розміщення в просторі і часі, обміну та обігу. З допомогою породження нових потреб, спекуляція домагається неперервного розміщення капіталів і залучення їх до обороту.
Для ілюстрації своїх висновків Прудон наводить лише два красномовних приклади на ринку виноградних вин.
Перший. Гуртовий торговець вина замість продажу товару негайно зберігає його у підвалах до моменту, коли за станом виноградників можна буде прогнозувати урожай майбутнього року. При ранніх приморозках, граді, постійних дощах частина врожаю знищиться, пошкодиться, а отже, ціна на вино підніметься. Це означає, що потреби майбутнього року задовольнятимуть урожаєм поточного, і спекулянт це зробить своїми запасами. Він надасть послугу суспільству і сам збагатиться, а збережене ним вино для інших буде його виробництвом.
Другий. Урожай такий, що перевищив усі сподівання. Ціна на вино зменшується вдвічі. Торговець втрачає стільки, скільки розраховував виграти. Торговець, вчасно не продавши вина, знищив не вино, а половину його вартості. Без сумніву, можна сперечатися про те, що спекулянт впливає своїми діями на здоров ’я населення, однак очевидно, що знищення цінностей сталося лише настільки, наскільки у першому випадку їх було вироблено.
“Спекуляція є генієм відкриттів. Вона винаходить інновації, нагромаджує запаси, розв’язує складні завдання і, як нескінченний розум, створює з нічого щось. Праця, капітал, торгівля виконують її накази. Вона -
22
головна, вони її органи. Вона йде попереду, вони супроводжують її .
Але, віддаючи данину шани унікальній ролі спекуляції в економічному житті, вже тоді Прудон підкреслював, що серед спекулянтів неминуче будуть шахраї та гравці. Боротися з цими зловживаннями потрібно в межах законодавства, забороняти в цілому - економічно недоцільно.
“Поряд з генієм, що спекулює своїми винаходами, поряд із сміливим купцем, що на свій страх і ризик, передбачаючи неврожай, робить великі запаси хліба, поряд з фінансистом, який зберігає і нагромаджує чужі капітали, дає можливість державі і великим компаніям розмістити їх позики і виконувати важливі суспільні роботи, поряд із цими трудягами (а саме вони є такими у найкращому розумінні цього слова, оскільки збагачують державу і поліпшують суспільний добробут) з’являється спекулянт, що не вартий цього імені, спекулянт нечесний, гравець, який брехнею намагається нажити свої статки шляхом розорення інших. Таку спекуляцію треба карати, як обман і шахрайство, з допомогою яких вона діє. Але забороняти її взагалі замість того, щоб карати її вчинки, означало би знищити спекуляцію справжню, плодотворну і корисну: запобігши небагатьом банкрутствам, можна розорити країну і повер-
» следующая страница »
1 ... 268 269 270 271 272 273274 275 276 277 278 ... 384