У суспільстві (навіть на Заході) до спекулянтів ставляться з підозрою. Побутує думка, що вони наживають величезні статки за рахунок виробників та споживачів. Однак насправді все навпаки. Саме спекулянти здебільшого втрачають гроші. Як свідчать дослідження зарубіжних економістів, це відбувається через фінансове страхування, що його отримують хеджери за ф’ючерсними контрактами. Треба пам’ятати, що хеджер, який страхується на ф’ ючерсному ринку від несподіваних
змін ціни, також втрачає можливість отримати великі прибутки у випадку різкого підвищення цін на його товар на реальному ринку. Ф’ ючерс- на біржа дозволяє виробникові та споживачеві застрахуватися від збитків лише за рахунок спекулянта.
Найбагатший сучасний біржовий спекулянт Дж. Сорос, що має величезний вплив на світові фінансові ринки, не без іронії зазначає: “Я сам - учасник процесу динамічного дисбалансу, оскільки я є міжнародним інвестором. Я називаю себе біржовим торговцем і жартую, що інвестиції є невдалими спекуляціями, але на тлі розгорнутої кампанії проти біржових торговців це більше не приносить мені задоволення. Міжнародні інвестори відіграли важливу роль у кризі обмінних курсів. Але створити спільний ринок без міжнародного руху капіталу неможливо. Звинувачувати в цьому біржових торговців - те ж саме, що вбити посланця, який приніс погану звістку” .
І сьогодні на шпальтах фінансових та інших економічних видань у будь-яких потрясіннях на фінансових та товарних ринках продовжують звинувачувати біржових спекулянтів. Не стали винятком і трагічні події 11 вересня 2001 року, коли терористи атакували центр світової торгівлі у Нью-Йорку.
Українській економічній науці необхідно переглянути своє ставлення до економічної ролі спекуляції, в першу чергу біржової. Негативне ставлення до неї блокує створення нормальної законодавчої бази здорового ринку, який не лише вносить ризик у економічну діяльність, як сьогодні, але й має адекватні методи щодо його зменшення або ефективного управління.
§ 18.2.
Історія становлення біржової спекуляції
В економічній літературі впродовж ста років (з кінця ХІХ-го до 80-х років ХХ-го століття) точилися дискусії щодо економічної доцільності та користі біржової спекуляції, аналізувалося поняття біржової гри. Наприкінці XIX ст. такі дослідження проводили А. Коф- ман,[150] М. Студентський[151], А. Васильев[152] у монографіях “Тайны биржевых спекуляций”, “Биржа, спекуляция и игра”, “Биржевая спекуляция.” Проблеми сучасної біржової спекуляції на Заході сьогодні вивчаються надзвичайно активно, там видають спеціальні журнали, де публікуються багаточисельні дослідження вчених та практиків ф’ ючерсних
та в цілому фінансових та товарних ринків. Крім згаданих вище монографій Ф. Шварца та О. Елдера помітне місце посідають дослідження Ф. Хорна[153] “Торгівля товарними ф’ючерсами”, Дж. Сороса “Сорос о Соросе”[154], Ш. Ковни, К. Такки “Стратегии хеджирования.”[155] В Україні та Росії, крім монографій Л. Примостки та Б. Губського, які вже згадувалися, можна виділити праці А. Буренина “Рынки производных финансовых инструментов”[156], аналітика українського фондового ринку Е. Наймана “Малая энциклопедия трейдера”[157] та “Трейдер-Инвестор”[158] , монографію автора.
Дослівний переклад з французької мови назви одного із таких джерел, а саме “Біржа. Храм для спекуляцій, чи фінансовий ринок?”[159], виданого видавництвом Гатьє у 1987 р. у Парижі, звучить красномовно. Як бачимо, таке питання і досі є актуальним для економістів Франції, Європи та й в цілому на світових ринках.
M. Студентський[160] ще у кінці ХІХ-го ст. стверджував, що біржова гра нероздільна з серйозною спекуляцією, як нероздільні зловживання і право власності. Автор працював повіреним судової палати біржі, був висококваліфікованим юристом і намагався надзвичайно ґрунтовно проаналізувати феномен біржової спекуляції.
» следующая страница »
1 ... 267 268 269 270 271 272273 274 275 276 277 ... 384