Організація системи стратегічного контролю в органах державної влади

- показники, що характеризують внутрішньо-організаційні процеси.

Методи формування коефіцієнтів С., відобра­жають думку .-го експерта про цінності qi-го критерію, ґрунтуються на використанні методів ранжування, безпосередньої оцінки й послідов­них переваг [5].

Слід зазначити, що при виборі узагальнених критеріїв оптимальності з використанням екс­пертних оцінок на багатьох його етапах дово­диться опиратися на суб'єктивні думки фахів­ців. Це відбувається при виборі найбільш істот­них приватних критеріїв, одиниць їхнього ви­міру й процедур одержання ідеального значен­ня критерію, а також вагових коефіцієнтів і т. д. Тому рішення на кожному з даних етапів повинні прийматися на основі думки багатьох фахівців, що підвищує об'єктивний зміст кри­терію.

Вибір показників для стратегічного контро­лю є сам по собі задачею стратегічного значен­ня, тому що від цього буде залежати оцінка ус­пішності виконання стратегічного плану. При виборі показників для стратегічного контролю керівництво органу державної влади повинне розставити їхні пріоритети для того, щоб зумі­ти зробити однозначний висновок у тому ви­падку, якщо одні показники говорять про те, що є проблеми при реалізації обраного стратегіч­ного плану, а інші говорять, що все йде відмінно [6].

Крім того, при встановленні показників стратегічного контролю керівництво органу державної влади повинне встановити суборди­націю тимчасових переваг. Субординація по­винна відбивати загальне стратегічне відношен­ня органу державної влади до довгострокового й короткострокового поглядів на ефективність.

Також при встановленні показників страте­гічного контролю важливо відбити в структурі цих показників структуру інтересів окремих груп впливу. Цілі органу державної влади фор­муються на основі балансу інтересів різних груп впливу. Такий же підхід необхідно реалізову­вати й при встановленні параметрів стратегіч­ного контролю.

Другим елементом системи стратегічного контролю є створення системи виміру й відсте-ження стану параметрів контролю. Ці дуже складна задача, наприклад, серйозні труднощі виникають при вимірі інтегрального, синергич-ного ефекту. Часто буває так, що результат ок­ремих видів діяльності можна виміряти досить легко, а додавання їх результатів уже не під­дається виміру.

Існує чотири можливих підходи до побудо­ви систем виміру й відстеження. Перша систе­ма - це система контролю на основі показників функціонування органу державної влади. Дру­гий підхід - це вимір і відстеження стану вихо­ду різних підрозділів організації. У цьому ви­падку окремим підрозділам (структурним оди­ницям) організації встановлюються цілі, і після цього оцінюється те, наскільки вони виконують поставлені їм завдання. Третій підхід - це так званий бюрократичний підхід до контролю. У випадку цього підходу досконально описуєть­ся те, як треба працювати, які виконувати дії й т. п. Тобто встановлюються докладні процеду­ри й правила поведінки й дії. При такому підході відслідковується й контролюється не те, що отримано, а те, наскільки вірно виконують­ся встановлені процедури й правила. Основою бюрократичного підходу є стандартизація. Чет­вертий підхід до виміру й відстеження стану па­раметрів органу державної влади ґрунтується на встановленні норм відносин і системи цінно­стей в організації. У цьому випадку контроль

перетворюється в самоконтроль. Не хтось кон­тролює результати діяльності інших, а самі учасники діяльності в процесі її виконання кон­тролюють свою роботу й свої результати з по­зицій інтересів органу державної влади.

Третій елемент системи контролю - по­рівняння реального стану параметрів контро­лю з їхнім бажаним станом. При проведенні да­ного порівняння керівники органу державної влади можуть зштовхнутися із трьома ситуаці­ями: реальний стан вище (краще) бажаного, ре­альний стан відповідає бажаному й, нарешті, ре­альний стан гірше бажаного.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9