Організація системи стратегічного контролю в органах державної влади

Четвертий, заключний елемент - оцінка ре­зультату порівняння й ухвалення рішення по коректуванню. Якщо реальний стан відповідає бажаному, звичайно приймається рішення про те, що нічого міняти не треба. У випадку, коли реальний стан параметра контролю краще ба­жаного, можна збільшити бажане значення па­раметра контролю, але тільки за умови, що це не буде суперечити цілям органу державної вла­ди. Коли ж реальний стан параметра контро­лю нижче його бажаного стану, необхідно вия­вити причину цього відхилення й, якщо треба, провести коректування в поводженні органі­зації. Це коректування може стосуватися як засобів досягнення цілей, так і самих цілей.

Проведення коректування проходить за на­ступною схемою. Насамперед проводиться пе­регляд параметрів контролю. Для цього усвідом­люється те, наскільки обрані параметри контро­лю й певне для них бажаний стан відповідають установленим цілям організації й стратегічно­му плану. Якщо виявляється протиріччя, то відбувається коректування параметрів. Якщо ж параметри контролю не суперечать цілям і стра­тегіям, то починається перегляд цілей. Для цьо­го керівництво порівнює обрані цілі з поточним станом середовища, у якій доводиться функціо­нувати організації. Може трапитися так, що зміна умов унеможливлює досягнення постав­лених цілей. У такому випадку вони повинні бути скоректовані. Але якщо середовище дозво­ляє організації й далі йти до поставлених цілей, тоді треба процес коректування перевести на рівень стратегії органу державної влади.

Перегляд стратегічного плану припускає з'ясування того, чи не привели зміни в середо­вищі до того, що реалізація обраної стратегії надалі стає скрутної або ж стратегічний план вже не зможе привести організацію до постав­лених цілей. Якщо це так, то варто провести пе­регляд стратегічного плану. Якщо ні, то причи­ни незадовільної роботи організації треба шука­ти в її структурі або в системі інформаційного забезпечення, або ж у функціональних системах забезпечення діяльності організації. Може вия­витися, що й у цих областях все нормально. Тоді причину неуспішної роботи організації треба шукати на рівні окремих операцій і процесів. У цьому випадку коректування повинно торкну­тися того, як співробітники виконують свою роботу, і бути спрямоване на поліпшення систе­ми мотивування, підвищення кваліфікації пра­цівників, удосконавлювання організації праці й внутріорганізаційних відносин та інше.

Висновки

Створюючи сильну, дієздатну державу, не слід забувати про її основне призначення - надійно захищати інтереси та права людини. Для цьо­го необхідно сформувати відповідний механізм, який створював би умови реалізації, засоби за­хисту цих прав та сприяв подальшому їх здійсненню. Однією із гарантій такого служін­ня інтересам людини в сфері управління може бути стратегічний контроль.

Проведення стратегічного контролю має ду­же велике значення для органу державної вла­ди, більше того, неправильно організована ро­бота з контролю може створювати труднощі в роботі організації й навіть наносити їй шкоди. До числа можливих негативних проявів функ­ціонування системи контролю ставляться на­ступні: підміна цілей організації параметрами контролю в результаті того, що співробітники починають орієнтувати свою діяльність на ті показники, за якими їх контролюють; надмірне контролювання діяльності підрозділів і співро­бітників; перевантаження керівників інформа­цією, що надходить із системи контролю.

Керівництво органу державної влади повин­не мати чітку позицію відносно ролі й місця системи контролю для того, щоб вона ефектив­но справлялася з рішенням тільки тих задач, які відповідають загальним задачам стратегічного планування.

Система стратегічного контроля включає чотири основних елементи. Перший - це вста­новлення показників, за якими буде проводитися оцінка реалізації стратегічного плану: по­казники ефективності (можливо застосування існуючої методики адитивних та мультипліка-тивних перетворень на обраній системі приват­них критеріїв ефективності роботи органів дер­жавного управління); показники використан­ня людських ресурсів; показники, за якими на­даються характеристики стану зовнішньої се­реди; показники, що характеризують внутріш-ньоорганізаційні процеси.

 

« Содержание


 ...  8


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я