Економіка праці

Підвищення:

Зниження:

-     домогтися погодження групових цілей;

-     підвищити однорідність членства групи;

-     зменшити розмір групи;

-     організувати змагання з іншими групами;

-     заохочувати групу загалом, а не окремих її членів;

-     використовувати фізичну ізольованість групи від інших груп

-    домогтися розбіжностей групо­вих цілей;

-    підвищити різнорідність членства групи;

-    обмежити взаємодію членів групи;

-    збільшити розмір групи;

-    заохочувати окремих членів групи, а не групу в цілому;

-    уникати фізичної ізольованості групи;

-    виділяти домінуючих членів групи;

-    розформувати групу

 

Згуртованість колективу і сумісність його членів утворюють своєрідну ієрархію рівнів. На нижчому рівні згуртованість проявляється через інтенсивність комунікативної практики групи, через взаємність соціометричних виборів, психофізіологічну сумісність характерів і темпераментів. Більш високий рівень згуртованості виражається в тому, що учасники спільної діяльності узгоджують свої функціонально- рольові очікування. Найвищий рівень згуртованості і сумісності, влас­тивий колективу, виступає у формі предметно-цільової і ціннісно- орієнтаційної єдності, з одного боку, і колективістської ідентифікації - з іншого.

133

Відтворюються цілі, засоби та умови групової діяльності, які формують її предметний зміст. Разом з тим відтворенню підлягає су­купність індивідів, наділених професійно-кваліфікаційними знаннями, навиками і відповідними морально-психологічними рисами, які, вико­ристовуючи дані засоби, реалізують поставлені цілі. Поєднання даних компонентів породжує феномен внутрішньогрупової активності тру­дового колективу.

9.7. Концепція внутрішньої структури робочих груп (модель Дж.Хоманса)

Виділяють два основних фактори, які визначають розвиток тих чи інших моделей групової поведінки (рис. 9.6):

1)                           професійна спрацьованість групи, що формується лише в результаті певного досвіду спільної роботи. Вона проявляється у взаємо­замінності, взаємодоповнюваності, взаємної відповідальності;

2)                          морально-психологічна згуртованість, за якої формуються норми взаємодопомоги і взаємної підтримки на основі спільності уяв­лень про самих себе.

Рис. 9.6 - Фактори групової поведінки

Особливо важливим є досягнення професійної узгодженості і міжособистісної сумісності, що передбачає "пов'язування" професій­них інтересів у груповому "полі діяльності", психологічну готовність

134

працівників вести співпрацю з кожним і за кожного. Ці два фактори необхідні, наприклад, у бухгалтерському відділі, де кожен працівник веде свій напрямок за всіма підрозділами, але в той же час виходить зі своєї вузької спеціалізації у суміжні, набуваючи нових навиків і нового досвіду. Його професійна зона може значно розширюватись, і він стає все ціннішим спеціалістом, роботу якого слід гідно оплачувати.

Фактори професійної спрацьованості і морально-психологічної згуртованості становлять ядро професіональної групи. Якщо обидва головних фактори суміщені пропорційно, то це і є показник вищого розвитку групи, що має, як правило, сильного керівника - лідера. У менш розвинутих групах позиції лідера можуть не збігатися з позицією офіційного керівника. Якщо лідер орієнтований передусім на міжосо- бистісні стосунки, то в такій групі вони можуть домінувати над діло­вими, тобто ділові стосунки можуть перерости в емоційно приємні або емоційно неприємні, особливо у жіночих групах, і тоді конфлікт буде неминучий. Однак і жорстко виражений протилежний варіант небажа­ний, оскільки приховує небезпеку домінування ділових стосунків над міжособистісними.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 76 77 78 79 80 8182 83 84 85 86  ... 156