Історії держави і права зарубіжних країн

Лекція 25. Основні риси права в період Республіки. Судовий процес. Суб'єкти права. Речове право. Основні способи захисту приватної власності. Зміни у праві власності. Нові види власності. Права на чужу річ. Зобов'язальні відносини. Зобов'язання за договорами. Види контрактів. Шлюбно-сімейне і спадкове право. Кримінальне право. Судочинство

Суб'єкти права. Суб'єктами цивільного приватного права в пе­ріод республіки могли бути тільки римські громадяни, які воло­діли правоздатністю. Проте не всі вільні люди її мали. Право­здатність у Римі мала назву сари (голова), а суб'єкт права — регеопа (особа). Розрізняли повну і неповну правоздатність. Повну правоздатність визнавали за трьох умов — так званих статусів:

1)          Статус волі         lіbеrtаtіs);

2)           Статус громадянства (status сivіtаtіs);

3)           Статус сімейний (status fаmшае).

1. За статусом волі люди поділялися на вільних і рабів. Втрата особистої свободи внаслідок продажу у рабство або захоплення в полон призводила до повної втрати правоздатності. Раб вважався річчю, тому ні волі, ні майна він мати не міг. Отже, воля і будь- які дії раба в юридичному житті жодного значення не мали. За нього відповідав господар. Однак за скоєння серйозних проти­правних дій раба карали особисто. Хоч усі надбання раба належали господареві, однак цивільно-правові зобов'язання раба на нього не поширювались, він за них не відповідав. Найпоширенішим спосо­бом припинення рабства було звільнення раба його господарем. Звільнений раб спочатку став клієнтом колишнього господаря, і його воля охоронялася тільки релігією. Потім воля рабів стала охоронятися і правом. Звільнення рабів потребувало дотримання певних формальностей, без яких воно вважалося недійсним.

2.           Повноправними громадянами в римському праві вважалися тільки ті особи, які належали до римської общини — римського народу (рориіш Rоmаnus). Тривалий час навіть плебеї не були рівноправними з патриціями, а чужоземців взагалі вважали потен­ційними ворогами, яких можна вигнати з країни або перетворити в рабів. Винятком були лише жителі латинських общин, які разом із римлянами входили до складу Латинського союзу (федерації).

Статус громадянства полягав у праві обирати (jus sufferagii) і бути обраним (jus ^потт) у магістрати; в майновій (jus сот- тегсіі) та сімейній (jus соптьи) дієздатності.

Деякі групи населення мали обмеження у правоздатності за ста­тусом громадянства. Це:

А)    вільновідпущеники, які вважалися римськими громадянами з обмеженою право- і дієздатністю, їхній колишній господар ставав для них патроном, що покладало на них певні обов'язки. Вільно­відпущеники не могли бути обрані в магістрати, а відомості про їхній допуск до голосування у трибутних коміціях дуже супереч­ливі та непевні.

Б)    латини — населення латинських общин, союзних з Римом або підкорених ним. Вони набували громадянських прав тільки у виняткових випадках, проте й тоді користувалися тільки майно­вою дієздатністю.

3.          За сімейним статусом римські громадяни поділялись на пов­новладних (регеопае sui juris) і підвладних (регеопае аііепі jrnris). Стародавня римська сім'я являла собою замкнену, відокремлену від зовнішнього світу групу, главою і представником якої був батько сімейства (раїег гатшаб). Його влада мала назву тапш (рука). Він розпоряджався всім майном і мав право його набувати, всі інші члени сім'ї перебували під його владою. Іноді главою сім'ї міг бути і не батько (скажімо, якщо він загинув), а дід, батьків брат та ін. Стосовно прав членів сім'ї, то вони відрізнялися від рабів лише тим, що не вважалися речами, а були особами. Набуте ними майно ставало власністю глави сім'ї, а їхні зобов'язання згідно з угодами упродовж тривалого часу, як і у рабів, були неправочинними. Пе­ребування під владою глави сім'ї не мало, однак, впливу на полі­тичні права членів сім'ї. Син, скажімо, обіймав високу посаду (був консулом), а в сім'ї господар міг його принижувати, покарати, поки він не вийшов з-під влади батька (створивши сім'ю, своє господарство). Єдність давньоримської сім'ї, однак, створювалась не на основі кровної спорідненості, а єдністю влади. Всі, хто під­падав під владу глави сім'ї, ставали її членами і родичами; хто ви­ходив з-під влади глави, ставали для сім'ї чужими, сторонніми людьми.

 

« Содержание


 ...  174  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я