Така спорідненість, заснована на підпорядкуванні главі сім'ї, називалася агнатичною. Кровноспоріднені, котрі вийшли з-під влади глави родини, називалися когнатами.
Відомі в римському праві й позбавлення або втрата правоздатності, а саме:
1. Повна втрата правоздатності (саріtis dеmіnutіо тахіта) внаслідок втрати волі (свободи). Наприклад, коли римський громадянин потрапляв у полон або його було продано в рабство чужоземцям. Проте повернувшись з полону, він знову ставав вільним і рівноправним.
2. Часткова втрата правоздатності (саріtіs demіnutіо mеdіа) застосовувалась до осіб, котрі зберегли свободу, але втратили право громадянства (наприклад, у випадку вигнання).
3. Мінімальна втрата правоздатності (саріtіs demіnutіо тіпіта) була наслідком зміни соціально-правового становища особи в сім'ї: а) усиновлення (чи удочеріння), коли раніше самостійна особа потрапляла під владу господаря дому; б) одруження дівчини і входження до нової сім'ї.
Отже, у перший період Римської республіки суб'єктами права визнавали тільки римських громадян. Згодом, коли панування Риму поширилось на Італію та за її межі і він став центром середземноморської торгівлі, чисельність суб'єктів права зросла. По- перше, римське громадянство поступово отримали усі вільні жителі Римської держави і, отже, вони стали суб'єктами права. По-друге, коли тривалий час суб'єктами права вважалися тільки громадяни, тобто фізичні особи, то в другому періоді Римської республіки виникла категорія юридичних осіб.
Ще Закони XII таблиць допускали об'єднання громадян у колегії (товариства) і надавали їм права укладати будь-які угоди, аби вони не мали протиправного характеру (табл. VIII). У цей період й почали виникати різні релігійні та професійні товариства. Проте вони ще не виступали в ролі юридичних осіб. Як представник товариства виступав хтось один і укладав угоду з іншою стороною.
Тільки до нього (а не до товариства) висувалися претензії, позови до суду тощо.
Коли ж до складу Римської держави було введено різні міські общини (муніципії), які раніше були самостійними, виникла потреба не тільки у наданні їм самоуправління, а й господарської самостійності. Для цього слід було розв'язати питання організації участі цих общин у товарообігу і якому судові їх підпорядковувати. Це було зроблено на основі преторського права. У своїх едиктах претори стали визнавати за муніципіями право позивати і відповідати в суді через своїх представників — муніципальних магістрів або осіб, спеціально призначених декретом муніципального сенату.
Вироблений стосовно муніципій підхід як до юридичної особи згодом було перенесено на різні приватні колегії (товариства). Першим кроком і тут було визнання за ними у преторському едикті права позивати і відповідати в суді через своїх представників.
Розвиток товарообігу, внутрішньої та зовнішньої торгівлі певною мірою відбилися на правовому становищі рабів. Спочатку, як зазначалось, раб вважався тільки річчю, об'єктом права, отже, ніякої правоздатності він не мав. Його дії в юридичному плані не мали жодного значення. З часом виникли нові, вигідні для рабовласників форми експлуатації рабів. Однак ними передбачалася певна юридична відповідальність рабовласників за дії своїх рабів. Наприклад, рабовласник міг призначити раба управителем торговельного закладу чи торговельного корабля, і тоді раб міг сам укладати різні угоди, але від імені господаря. У такому разі була обов'язковою відповідальність рабовласника за угодою, укладеною його рабами в межах дорученої їм справи. Рабовласник міг виділити рабу частину свого майна — пекулій для самостійного ведення господарства в своїх інтересах.
У такому разі раб мав змогу вступати в договірні відносини зі сторонніми особами. Проте ці особи укладали угоди з рабами, переконавшись, що їхні права гарантовані у правовому відношенні. Отже, щоб забезпечити можливість господарської діяльності рабів, державі потрібно було створити для цього певні правові гарантії. Саме тому з ініціативи рабовласників претори в едиктах почали визнавати за рабами право здійснювати юридичне значущі дії. Але позови в разі порушення договорів, укладених рабами, подавали до їхніх господарів, за дорученням яких раби діяли.
» следующая страница »
1 ... 170 171 172 173 174 175176 177 178 179 180 ... 215