Історії держави і права зарубіжних країн

Водночас було значно збільшено кількість війська. До Діокле- тіана війська переважно комплектувались добровольцями. Цей принцип зберігся, але водночас введено правила обов'язкового, рекрутського поповнення армії. Діоклетіан зобов'язав великих і середніх землевласників давати державі певну кількість рекрутів — відповідно до кількості наявних рабів і колонів. Зобов'язано слу­жити в армії летів — полонених варварів, яких оселили на рим­ській території. Нарешті, за спеціальну винагороду на військову службу почали приймати загони вільних варварів.

Реформа армії, зростання чиновницько-бюрократичного апара­ту потребували величезних коштів, що витрачались також і на ней­мовірну розкіш імператорського двору, будову грандіозних па­лаців, громадських споруд, цирків, доріг, мостів, водопроводів. Тим часом економіка імперії, фінанси, незважаючи на окремі захо­ди Авреліана та інших імператорів, були розхитані.

Діоклетіан і тут провів низку реформ. Вводилася нова система оподаткування населення, оскільки для ранньої імперії характерна різноманітність податків, причому істотна роль відводилася подат­кам непрямим, які втратили значення через занепад господарсько­го життя і падіння цінності грошей.

У фінансовій системі основного значення набули прямі податки і передусім поземельні. Для цього складено кадастр усіх земель. Одиниця оподаткування визначалася певною кількістю орної землі, її якістю та кількістю голів худоби. З кожної одиниці стя­гувався певний податок — у натуральній формі або грішми. Від податку ніхто не звільнявся, навіть сенатори. Міських жителів, котрі не мали землі, обклали подушним податком (аріміо). Жителі Італії, які до того часу не платили податків, тепер їх сплачували. За регулярне надходження податків відповідали міські ради і персо­нально декуріони (або куріали), а також власники земель. У свою чергу це спричинило особисте закріплення колонів за своїми гос­подарями.

Податкова реформа Діоклетіана гарантувала державі певну кіль­кість продуктів, потрібну для утримання двору, армії, столиці. Отже, державне господарство будувалось на натурально-господар­ській основі, не залежало від інфляції, ринкових цін, ввозу про­дуктів із провінцій.

Грошове господарство, яке, безумовно, виконувало важливу роль, також потребувало оздоровлення. З цієї метою Діоклетіан провів монетну реформу. Почала карбуватися повноцінна золота монета (аигеш), що важила 1/60 римського фунта (5,45 г), срібна і бронзова. Однак особливого успіху ця реформа не мала, оскільки реальна вартість монети не відповідала її номінальній вартості, співвідношення між цінністю металів було визначено довільно. В результаті повноцінна монета зникла в обігу, її перетворювали в зливки, ховали; ціни на товари і далі зростали.

Для боротьби зі зростаючою дорожнечею 301р. Було видано едикт, яким визначалися максимальні ціни на різні продукти, а також максимальні ставки оплати праці. За незаконне підвищення цін передбачалися суворе покарання і смертна кара. Але оскільки було прийнято єдині ціни для всієї імперії, без урахування особ­ливостей регіонів, зручностей шляхів сполучення та інших місце­вих умов, то вони не узгоджувались з реаліями життя. Отже, едикт не мав ефективних правових наслідків і його, найімовірніше, про­сто не виконували — свідчень істориків або документів про пока­рання перекупників, спекулянтів не збереглося.

У політичній системі Діоклетіана значна увага приділялася ре­лігійним проблемам. Діоклетіан, як і Август, виступав відновни­ком традиційної римської релігії, старих римських богів на чолі з Юпітером. Водночас, як це спостерігається у східних монархіях, підтримувалось божественне походження імператорської влади, са­мого імператора. Це суперечило вченню християн, і вони чинили певний пасивний опір релігійній політиці імператора, відмовля­лися брати участь у релігійних культах, ігрищах, солдати-христия- ни не віддавали релігійних почестей імператору. Держава, імпера­тор починають знову переслідувати християнство, яке на той час набуло великого поширення (навіть дружина і дочка Діоклетіана, чимало придворних були християнами) і в останні десятиліття

 

« Содержание


 ...  157  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я