Історії держави і права зарубіжних країн

III Ст. Користувалося значною терпимістю держави. На початку

IVСт. Проти християнства видається чотири жорстоких едикти, по­новлюються їх гоніння.

Намагаючись зміцнити і розширити кордони держави, Діокле- тіан, Максиміан та їхні заступники — цезарі Галерій і Хлор вели численні війни: із франками в Галлії, карпами і язигами на Дунаї, мавританськими племенами в Африці, з персами на Сході. Про­тивники і повстанці були розбиті, розширено кордони держави, відновлене панування римлян у Месопотамії. Проте 305 р. Діокле­тіан і його співправитель Максиміан зреклися влади.

Оцінюючи реформи Діоклетіана, зазначимо, що різноманітна законодавча діяльність, військові походи засвідчують неабияку енергійність, ініціативність, авторитет цього імператора, якому вдалось упродовж 20 років твердо утримувати владу. Безперечно, він був політиком консервативного напряму, намагався відтворити колишню славу "Вічного міста", старі звичаї, релігію, але водночас розумів нагальну потребу проведення різноманітних реформ і рі­шуче їх проводив. Зокрема, він реформував і змінив податкову систему, оздоровив фінанси, зміцнив збройні сили. Діоклетіан до­тримувався основних реалій римського суспільства, використову­вав досвід інших держав, зокрема перської монархії. З часів Діок- летіана влада імператорів визнавалася абсолютною, більше того — вона обожнювалась.

Правління Костянтина. Після зречення Діоклетіана і Макси- міана державою недовго правили цезарі Хлор і Галерій. Але коли у

Британії 306 р. Иомер Хлор, північні легіони проголосили імпера­тором його сина Флавія Валерія Костянтина, а в Римі імператором став син Максиміана — Максенцій. Розпочалася шалена боротьба між претендентами за імператорську владу, яка завершилась пере­могою Костянтина.

Співправителем він оголосив Валерія Ліціана Ліцинія. Разом вони правили імперією упродовж десяти років, проте 324 р. Між ними виникла сутичка, внаслідок чого Ліцинія було заслано у Фес- салоніки, а Костянтин правив державою разом із синами.

Правління Костянтина (306—337 рр.) Ознаменувало остаточний розрив з традиціями принципату. Він провів низку важливих ре­форм, видав у Мілані 313 р. Так званий Міланський едикт про вільне сповідання християнства. Християни вже не зазнавали го­нінь, утисків, вони користувались такими ж правами, як і пред­ставники інших релігій. Християнство з переслідуваної релігії пе­ретворилось у релігію державну, пануючу. Тепер церква почала вимагати від віруючих цілковитої покори існуючим державним порядкам, сприяла зміцненню імператорської влади. В свою чергу імператор всіляко підтримував церкву, вважаючи, що в єдиній державі повинна бути і єдина церква. До імператора часто почали звертатися єпископи для розв'язання різних церковних проблем і навіть спірних догматичних релігійних питань, імператор брав діяльну участь в їх обговоренні під час церковних зібрань.

Єпископи, обрані общинами, збиралися на собори, які на той час стали найвищою церковною інстанцією. Рішення соборів по­давали на затвердження імператорові. В Нікеї 325 р. Відбувся важ­ливий собор, який з приводу різних догматичних суперечок серед єпископів ухвалив основні засади догматів християнства. Напри­кінці III — на початку IV ст. Виникає чернецтво, а згодом — мо­настирі.

У політичній і соціальній сферах Костянтин продовжує систе­му реформ, основи якої заклав Діоклетіан. Зберігши попередній адміністративний поділ на діоцези і провінції, Костянтин створив ще більші адміністративно-територіальні одиниці — префектури, їх налічувалось чотири — по дві на кожну частину імперії. Західна частина поділялась на Італію з Африкою і Галлію з Іспанією; Схід­на — на Схід та Іллірію. Очолювали префектури префекти Прето­рія (рraefectus praetorio), їх призначав імператор. Префектури по­ділялися на діоцези (у двох західних префектурах було разом шість діоцезів, у двох східних — сім) на чолі з вікаріями (исагіш), котрі вважалися заступниками префектів, але мали самостійні повнова­ження в галузі управління, фінансів, юрисдикції. Вікаріїв також призначав імператор, і в деяких питаннях вони підпорядковува­лись безпосередньо йому.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 153 154 155 156 157 158159 160 161 162 163  ... 215