Лекція 22. Пізня Римська імперія (М^ ст. Н. Е.).
Встановлення домінату. Тетрархія. Реформи Діоклетіана: адміністративно- територіальна, військова, податкова, грошова. Правління Костянтина: остаточний розрив з традиціями принципату. Перетворення християнства в державну релігію. Феодосій: остаточний поділ імперії на Східну і Західну. Падіння Західної Римської імперії
Соціально-економічне становище Римської імперії. Починаючи з III ст. Римська держава переживає розпад рабовласницької системи господарства. Численні повстання рабів і колонів, визвольна боротьба підкорених народів, безперервні напади на Рим агресивних сусідів — "варварів", збідніння під тягарем податків і поборів широких верств населення підривають могутність Римської держави, її соціально-економічний устрій. Кидають або продають за безцінь чи віддають за борги земельні ділянки і майстерні селяни та ремісники. Італія поступово втрачає економічні переваги, простежуються відплив коштів, запустіння земель. У результаті господарського розвитку Галлія, придунайські провінції, Африка та Іспанія не потребують імпорту товарів з інших регіонів. Накреслюється своєрідний економічний сепаратизм провінцій.
Події III ст. Ще більше поглибили кризу. Обмін між провінціями порушився, ремісничі майстерні обслуговували переважно місцевий ринок. Більш-менш значні підприємства зникли, оскільки посилився фіскальний гніт. Податки і побори дедалі зростали. Розлад обміну, нерегулярне надходження до Риму податків, привласнення значних коштів окремими узурпаторами в столиці і на місцях, нерівномірне надходження дорогоцінних металів з провінцій у зв'язку з повстаннями і великими відстанями, величезні витрати коштів на утримання армії, двору, урядовців і малоімущого римського населення, на влаштування видовищ — усе це призвело до краху фінансової системи. Нестачу коштів доводилось покривати збільшенням грошової емісії, розпродажем земель і цінностей, що належали імператорам, випуском неповноцінних монет. Зокрема, вміст срібла у срібних монетах зменшився за правління Каракалли на 75 і навіть 90 %, отже, фактично це були посріблені мідні монети. Вага золотих монет зменшувалась і їх випускали дедалі менше. Знецінення грошей у свою чергу призводило до зростання цін, до розладу обігу. Повноцінні монети зникали — їх перетворювали на скарби і зберігали в різних схованках.
Отже, економіка держави занепадала, посилювались децентра- лізаторські тенденції в її провінціях, Рим зазнав серйозних поразок у війнах з "варварами".
У політичне життя країни все відчутніше втручалась армія, нав'язуючи цивільному населенню свою волю, своїх імператорів. До того ж армія була вже не суто римською, в ній дедалі збільшується відсоток чужоземців, тих самих "варварів". Війська, розквартировані в тій чи іншій провінції, набували самостійного значення. Міцний зв'язок серед легіонерів ґрунтувався вже не стільки на військовій дисципліні, яка всюди занепадала і спроби її відновити викликали їх різкий опір, скільки на професійній солідарності, що сформувалась упродовж тривалої спільної служби, умовами табірного і похідного життя. Коли складалися сприятливі умови, то ті чи інші легіони виходили з-під влади правлячого імператора і проголошували імператором свого ставленика, щоб тим самим здобути привілейоване становище в державі. Проголошені ними імператори часто не були навіть римлянами. Зокрема, проголошений військом імператор Гай Юлій Максиміан (235—238 рр. Н. Е.) Був сином фракійського селянина; Марк Юлій Філіпп (224—249 рр. Н. Е.) За походженням — араб; з 268 р. До 270 р. Країною правив іллірійський уродженець Марк Аврелій Клавдій, після нього — знову іллірієць Луцій Доміцій Авреліан (270—275 рр. Н.е.). Спроби деяких з так званих солдатських імператорів відновити дисципліну і порядок у війську, зміцнити кордони і державу загалом закінчувались тим, що солдати їх убивали (Проба, Авреліана, Галлієна та ін.)
» следующая страница »
1 ... 149 150 151 152 153 154155 156 157 158 159 ... 215