Історії держави і права зарубіжних країн

Зі 193 р. Править династія Северів, яку започаткував Септімій Север (193—211 рр.), котрого знову ж таки військо проголосило імператором. Він проводив послідовну антисенаторську політику. Сенат був усунений від управління аерарієм — державною скарб­ницею, яка повністю підпала під контроль імператора, а фіск на­був загальнодержавного значення. Невдовзі обидві скарбниці зно­ву були об'єднані. Поступово зростає значення імператорської ради та збільшується кількість юристів у ній (найвідоміший з них — Папініан). Таку ж політику проводили син Севера — Марк Аврелій Антонін, прозваний Каракаллою (211—217 рр.) Та Алек­сандр Север (222—235 рр.)

.

За Каракалли 212 р. Едиктом сошйшіо апопіпіапа права рим­ського громадянства було надано майже всьому вільному населен­ню імперії.

Після вбивства у 235 р. Внаслідок змови Александра Севера на­став період так званих солдатських імператорів. Солдати їх легко проголошували і так само легко усували, найчастіше — преторіанці. Такий стан тривав, поки імператором не став Діоклетіан.

Щодо економіки держави, то в цей період інтенсивно розви­вається інститут колонату. Високі орендні ціни зумовлювали все більшу заборгованість колонів, їхні недоїмки можна було віддава­ти в заставу, продавати, передавати у спадщину. У зв'язку з цим власники земель заміняли грошову ренту орендою за частину ви­рощеної продукції. Водночас колон поки що залишався вільним орендарем. В основі відносин між ним і власником землі лежав двосторонній договір майнового наймання. Колонат поширювався і в провінціях.

Колонатні відносини вплинули і на становище сільськогоспо­дарських рабів. Власники переводили їх на пекулій, тобто надава­ли їм ділянку і можливість господарювати на ній, зобов'язуючи вносити встановлений оброк. Усе це засвідчувало, що старі форми господарювання у великих маєтках за допомогою рабів остаточно втрачали своє значення. Раби, котрі одержували землю як пекулій, називались sегvі саsаtі. Їх правове становище частково прирівнюва­лось до колонів, зокрема їх не можна було зарахувати в інвентар маєтків, передавати за заповітом. Колони, як і ці раби, були, за­звичай, більше зацікавлені в результатах своєї праці. Проте земле­власники, зловживаючи владою, часто стягували з колонів більше, обтяжуючи їх все новими поборами. Зловживали своєю владою і місцева адміністрація, дрібні урядовці. Колони повставали, бунту­вали, тікали з землі. Часто виступали вони разом з рабами. Щоб запобігти втечам і заворушенням, землевласники прагнули при­кріпити селян-колонів до землі, обмежити їхню свободу.

Виникнення християнства у Римській державі. За тих часів ста­лося ще одне соціальне явище — виникла нова релігія — христи­янство. В Римі як серед знаті, так і серед нижчих верств населен­ня, навіть бідноти, яка втратила віру у свої сили і сенс існування, поширювались різні ворожіння, забобони, магія, східні релігії і вірування. З усіх релігійних систем особливого значення набуло саме християнство. Воно виникло у І ст. Н. Е. Ранньохристиянська література, що збереглась, з'явилася значно пізніше, коли христи­янство було сформованою організацією. В ній тісно переплітались легенди і дійсність.

Перша писана історія християнства і його церкви (єпископа Ев- сенія) належить до IV ст. Н. Е. Контури ранньохристиянського вчення можна відновити й за деякими християнськими літера­турними пам'ятками, найдавніші з них є "Апокаліпсис" ("Одкро­вення") Іоанна, написана близько 67—68 рр., послання апостолів (Павла), Євангелія (від Матвея, від Марка, від Луки і від Іоанна) та ін.

Отже, зародилась нова релігія, творцем якої став Ісус Христос. У Римі виникли християнські громади, яким не була притаманна національно-релігійна замкнутість. Ідеї рівності, братерства людей, взаємної любові, пошани і поваги, байдужості до земних мате­ріальних благ, терпіння, засудження багатства та інші приваблю­вали багатьох. Християнство проголосило блаженними злидарів, обіцяло втіху скорботним і плачучим. Раннє християнство харак­теризується як релігія рабів і вільновідпущеників, бідняків і без­правних, підкорених і поневолених.

 

« Содержание


 ...  152  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я