Водночас Август щедро надавав сенаторські звання "новим людям", переважно з італійських колоній і муніципій. Зате серед старих сенаторів, ідеали яких були повернуті в минуле, незважаючи на "благодіяння" Августа, було немало його противників, організовувались змови, проте їх викривали, а винних нещадно карали.
Другий привілейований стан після сенаторського і далі займали вершники. Август встановив для них ценз у 400 тис. Сестерціїв. Вершництво розглядалось як стан (омо), складались його списки, які систематично переглядав Август, виключаючи недостойних. Щороку влаштовували паради вершників, у яких повинні були брати участь усі, віком до 35 років, вершники. У складі вершни- цтва можна виділити дві частини: стару, "спадкову", пов'язану з римською аристократією, і нову, що склалась з вислужених легіонерів, найвидатніших представників італійської муніципальної знаті, розбагатілих вільновідпущеників.
Якщо наприкінці періоду республіки вершники не відігравали особливої ролі в політичному житті, надаючи перевагу розв'язанню економічних проблем, наприклад, збагаченню, то за часів Августа і в подальшому нові елементи вершництва набули вагомого значення. Саме цей прошарок був переважно серед населення основою принципату. Вершництво керувало різними торговельними і лихварськими операціями, тому Август (та інші принцепси) широко використовував їхній діловий досвід, їм доручали різні господарські справи, в провінціях призначали прокураторами. Поступово вершництво отримало значення служилого стану.
Ставлення Августа та інших принцепсів до римського плебсу характерне тим, що він довів до логічного завершення систему хлібних й інших роздач, започатковану братами Гракхами. Понад 200 тис. Найбідніших громадян щомісяця безкоштовно одержували зерно. Август, крім того, досить часто роздавав їм гроші, причому кожен діставав по 400 сестерціїв. З метою відвернути плебс від політики значну увагу приділяли організації розкішних видовищ. Проте коли одного разу юрба почала вимагати вина, то Август відповів, що в Римі є добрий водопровід і вистачає води. Загалом плебс підтримував політику принцепса. Втрата політичної активності майже нікого не хвилювала, адже заходи Августа щодо забезпечення основної вимоги плебсу — хліба і видовищ — повністю їх задовольняли. Втім від можливих заворушень чи бунтів юрби Рим охоронявся преторіанською гвардією, міськими когортами, загонами нічної поліції.
Підтримувала Августа й італійська муніципальна знать, оскільки за часів принципату вона зберегла привілейоване становище. А те, що Август встановив громадянський мир і в Італії настав спокій, сприяло розвитку виробництва, торгівлі, припливу багатства. Італійські купці вели торгівлю в найвіддаленіших куточках Римської держави і далеко за її межами, отже, ринок збуту товарів був великий. Видатні представники італійських міст досягли вершницького й сенаторського станів. У виборах місцевих магістратів брали активну участь усі верстви населення.
Проводячи політику умиротворення, консолідації (хоча б і тимчасової) різних прошарків населення, повернення до старих добрих римських звичаїв (mores majorum), традиційної вірності (fіdеs), благочестя (ріеііаб), Август видав низку законів (18 р. До н. Е.). Мета їх зводилась до зміцнення сім'ї, збільшення кількості римських громадян. Для осіб сенаторського і вершницького станів встановлювалося обов'язкове одруження; спеціальними законами проти розпусти встановлено суворі покарання за порушення подружньої вірності. Закон 9 р. Н. Е. (Іех Раріа Рорреа) розмежовував неодружених і бездітних та сімейних громадян з дітьми в майновому плані. Майнові права перших двох категорій громадян були обмежені, зокрема, щодо розпорядження своїм майном, можливості успадкування та ін.
Одним з головних завдань у політиці принципату було забезпечити покірність рабів. Август провів чимало заходів, які й надалі повинні були засвідчувати принципову відмінність між вільними і рабами. Це було дуже важливо, тому що під час громадянських воєн похитнулася влада рабовласників над рабами, багато рабів утекло від господарів, воювало в різних арміях. Август розшукав і повернув господарям близько 30 тис. Рабів-утікачів; провів ревізію кількості державних рабів; обмежив відпускання рабів на волю. Зокрема, закон Сентія (4 р. Н. Е.) Передбачав вік звільняючого і звільнюваного; закон Канінія (2 р.) Обмежував кількість рабів, котрих відпускали на волю за заповітом; у 9 р. Підтверджено старий закон, згідно з яким за вбитого господаря до страти засуджували всіх рабів, які перебували в маєтку.
» следующая страница »
1 ... 144 145 146 147 148 149150 151 152 153 154 ... 215