- це остання ланка у ланцюзі, проте досягти її надзвичайно важко. Активна діяльність суб'єктів (держави, місцевих органів влади, бізнесу, фінансових установ, населення, громадських організацій та профспілок, науково-дослідних установ тощо) спрямована на виконання своїх функцій та обо-в' язків, пов' язаних із забезпеченням соціально-економічного та екологічного розвитку на сучасному етапі, а в подальшому - сталого розвитку регіонів. Можна впевнено казати, що діяльність суб' єктів носить поведінковий характер. Адже, наприклад, держава усвідомлює необхідність стимулювання, використовуючи старі відомі та запроваджуючи нові, проте перспективні методи та форми стимулювання. І, усвідомивши стан справ, відповідно до цього поводиться. Діяльність усіх суб'єктів регіону дає синергетичний ефект, адже зусилля усіх, спрямовані на покращення стану справ в регіону, відповідно до теорії партисипа-тивного управління, дають ще більший результат.
Повноцінна діяльність регіонального суб' єкта можлива під впливом стимулів та мотивів, що випливають з інтересів. Місцеві органи влади у регіоні можуть усвідомлювати (теорія мотивації "У"), а можуть і не усвідомлювати (теорія мотивації "Х") важливість здійснення діяльності, спрямованої до утвердження сталого розвитку регіону. Саме тому у першому випадку доречно використовувати мотиваційний механізм, а в другому
- стимулюючий механізм досягнення сталого розвитку.
Зрозуміло, що інтерес може виникнути під впливом конкретної регіональної потреби. Драй-ви, що є проміжною ланкою у даному ланцюзі, забезпечують зв'язок стимулів (конкретних зовнішніх спонукаючих дій) чи мотивів (внутрішніх каталізаторів до дії) та власне активної дії (поведінки) всіх суб' єктів регіональної соціо-еколого-економічної системи на досягнення конкретної мети - сталого розвитку регіонів. Цей зв' язок виявляється через очікування чи заміщення недостатнього стимулу (мотиву) іншим (драйви) у регіональній соціо-еколого-економічній системі.
Загальна мета регіонального розвитку поляга-тиме у задоволенні всіх потреб регіону (соціальних, економічних та екологічних) через активну діяльність регіональних суб' єктів під впливом стимулюючих та мотивуючих каталізаторів. Тоді валентністю, відповідно до теорії очікувань В. Вру-ма, буде задоволення від створених відповідних благ в регіоні при задоволенні конкретних потреб регіону та попередньо потрачених зусиллях (стимулах). Тобто, задоволення буде лише при досягнутому соціо-еколого-економічному результаті, який виявляється у задоволені таких ознак, як рівноважність, гармонійність, збалансованість, стабільність, конкурентоспроможність та безпека. Задоволення всіх перелічених ознак свідчитиме про досягнення регіональною соціо-еколого-еко-номічною системою сталого розвитку.
Слід підкреслити, що вплив на регіон в процесі реалізації потреб регіону може відбуватися за певних умов: 1) необхідно поставити регіони в рівні умови для досягнення сталого розвитку, але для цього необхідно використовувати справедливі для всіх різні підходи, методи та інструменти (відповідно до теорії справедливості), тобто ефективну регіональну політику стимулювання сталого розвитку; 2) під час стимулювання регіону повинні використовуватись різні форми стимулювання (відповідно з теорією мотивації матеріального стимулювання праці); 3) у регіоні існують три базові групи потреб - соціальні, економічні, екологічні, - і кожен з цих рівнів має бути максимально задоволений (згідно з висновків по теорії потреб А. Маслоу та теорії існування, відносин і росту К. Альдерфера).
Взагалі механізм стимулювання сталого розвитку регіонів варто розуміти насамперед через призму теорії мотивації. Вдала трансформація провідних теорій мотивації дозволяє розширити теоретичне розуміння стимулювання сталого розвитку регіонів, згідно з яким кожна регіональна система характеризується сукупністю потреб, які необхідно досягти. Задоволення цих потреб можливе лише тоді, коли на систему впливати стимулюючими заходами з тим, щоб створити мотивацію для активізації внутрішніх потенційних можливостей та досягти системного стану динамічної рівноваги на принципах рівноважності, гармонійності, збалансованості, стабільності, конкурентоспроможності та безпеки.
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12