Концептуальні засади стимулювання сталого розвитку регіону

Саме Конференцію Ріо-де-Жанейро можна вва­жати відправною точкою у формуванні всесвітньої

концепції сталого розвитку. Проте передчуття еколого-економічної небезпеки, а також відпо­відальність за долю майбутніх поколінь, сприя­ли зародженню ідеї сталого розвитку ще у другій половині ХХ ст. Саме темі попередження екологічної катастрофи та ресурсного виснаження науковці ряду країн, починаючи з 1970-х років, при­святили ряд своїх робіт. Зокрема, це праці Д.Х. Медоуз та Д.Л. Медоуз, Г.Е. Далі, Р. Стіверз [19-21].

У 1987 р. в доповіді "Наше спільне майбутнє" Міжнародна комісія з навколишнього середови­ща і розвитку під головуванням екс-прем'єра Норвегії Г.Х. Брундланд, основну увагу приділи­ла необхідності "сталого розвитку", як розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління без завдання шкоди можливості майбутнього поколі­ння задовольнити свої власні потреби. Це форму­лювання поняття "сталий розвиток" зараз широ­ко використовується як базова в багатьох краї­нах. Крім того, вона стверджувала, що основна ідея людських суспільств має полягати в активі­зації пошуку кращого життя, добробуту [2, с. 51­56]. Тобто, цілком зрозумілим є те, що без сти­мулювання сталого розвитку добробут теперішніх, а особливо прийдешніх поколінь, неможливий.

Ідеї сталого розвитку були офіційно проголо­шені, як вже зазначались, на Конференції з на­вколишнього середовища і розвитку, що прово­дилась в Ріо-де-Жанейро у 1992 р. Ця конферен­ція розглядала оточуюче середовище і соціально-економічний розвиток як взаємопов' язані і взає­мозалежні області. У головному документі, прий­нятому на цій конференції, "Порядок денний на ХХІ століття", що розглядався в якості програми всесвітнього співробітництва, сталий розвиток пов' язується з гармонічним досягненням наступ­них цілей: високої якості навколишнього середо­вища і здорової економіки для всіх народів світу, задоволенні потреб людей і збереженні сталого розвитку протягом тривалого періоду [4, с. 142]. Досягнення поставлених цілей можливе лише за допомогою обґрунтованої політики стимулюван­ня сталого розвитку.

На сьогодні можна стверджувати, що єдиним оптимальним варіантом досягнення сталого роз­витку регіонів є ідея регіональної рівноваги. Вона випливає з єдиного суспільного оптимуму, нео­дноразово порушених у теорії економічного роз­витку Й. Шумпетера та теорії загальної економіч­ної рівноваги (у працях Л. Вальраса, А. Курно, В. Джевонса, А. Маршалла та ін.).

Вперше стан рівноваги в системі "природа -людина" був охарактеризований Н.Ф. Реймерсом. У своїх працях він запропонував кілька визна­чень поняттю рівноваги, проте всі вони зводяться до наступного:

1) рівновага в системі "природа - людина" є станом динамічним (квазістаціонарним) - систе­ма у даному стані перебуває деякий час або змінюється;

2) рівновага обмежена в історії людства тис­ком гоподарства на середовище існування людей, яке ще зберігає природні умови життя людини як виду - існують межі антропогенного впливу;

3) рівновага дає максимальний соціо-еколого-економічний ефект протягом умовно безкінечно­го часу [22, с. 426-431].

Серед вітчизняних вчених значний поступ у напрямку висвітлення стану рівноважної регіо­нальної соціо-еколого-економічної системи зро­били Б. Г. Данилишин та Л. Б. Шостак. Зокрема, під рівноважним сталим розвитком вони розумі­ють систему суспільного виробництва, за якої досягається оптимальне співвідношення між еко­номічним розвитком, нормалізацією якісного ста­ну природного середовища, ростом матеріальних і духовних потреб населення [8, с. 10].

Б. В. Буркинський, В. Н. Степанов та С. К. Ха-річков запропонували дивитись на сталий розви­ток через призму динамічної рівноваги. Зокрема, сталий розвиток еколого-економічної системи, на їх думку, є здатністю цієї системи витримувати зміни, створені зовнішніми і внутрішніми впли­вами в економічних та екологічних підсистемах, а також здатність збереження визначеної динамі­чної рівноваги [4, с. 142].

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я