Продовження теми динамічної рівноваги запропоновано у дослідженнях Л. Г. Мельник. Сталий розвиток розуміється вченим як перманентне відтворення так званого стану гомеостазу (динамічної рівноваги) з періодичною зміною його рівня, при якому б відбувалося постійне розв' я-зання суперечностей між внутрішніми компонентами системи, а зміна параметрів біосфери не виходила за межі катастрофічних (фатальних) для системи трансформацій [11, с. 413].
Крім розуміння сталого розвитку з позицій динамічної рівноваги, в Україні існують інші визначення. Наприклад, Є.М. Борщук, проводячи аналіз використання терміну у західноєвропейських країнах, робить висновок, що під сталим розвитком слід розуміти біогармонійний або стійкий розвиток суспільства, прийнятний для збереження екологічної ніші людини [3, с. 289-290]. З. В. Герасимчук розуміє сталий розвиток як процес забезпечення функціонування територіальної системи з заданими параметрами в певних умовах протягом необхідного проміжку часу, що веде до гармонізації факторів виробництва та поліпшен
ня якості життя сучасних і наступних поколінь за обставин збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища [7, с. 28]. Існують й інші визначення терміну сталий розвиток поряд з розглянутими, і більшість з них акцент роблять саме на динамічній рівновазі, хоча визначальними є й інші ознаки.
У нашому розумінні стан динамічної рівноваги регіональної соціо-еколого-економічної системи передбачає такий її стан, коли вона може вийти з притаманного їй комфортного стану під впливом зовнішньої дії (при мінімально безпечному відхиленні), і повернутися у якісно кращий стан. Це означає, що система, розвиваючись, постійно змінює кількісні та якісні показники, проте внутрішньо залишається рівноважною попри будь-які впливи зовнішніх факторів (чинників впливу). Але під дією знову ж таки різних видів факторів система продовжує змінюватися, і з часом знову досягне рівноваги. Крім того, слід відрізняти стійку рівновагу та рухому рівновагу, які виділяються у синергетичному підході.
Слід зауважити, що у даному синергетичному контексті поняття "рівновага" визначали вітчизняні вчені, щоправда, в іншому значенні. Зокрема, під рівновагою вони розуміли стан системи, з якого вона може вийти тільки в результаті збурень, що внесені, але не під дією "внутрішніх сил". Тобто, фактори, що забезпечують вихід системи із стану нерівноваги, можуть бути лише зовнішніми і спрямовані на активізацію власних потенційних можливостей системи. Отже, динамічна рівновага -стан змінний та несталий по своїй природі. Цей стан поєднує два стани синергетичної рівноваги: стаціонарну (у розумінні того, що система постійно повертається у стан соціо-еколого-економіч-ної рівноваги), та рухому (у розумінні постійної зміни параметрів системи). Тобто, динамічна рівновага соціо-еколого-економічної системи -стан стаціонарно-рухомий за своєю природою, що повністю виключає стан досягнення рівноваги і зупинку розвитку. А швидше навпаки - постійний розвиток системи (в даному випадку - регіональної) з постійним досягненням нею, не зважаючи на різні негативні чи позитивні фактори, рівноваги між соціальними, екологічними та економічними процесами.
Сталий розвиток - процес надзвичайно складний за своєю природою. Узгодження дій у таких, пов' язаних і одночасно різних сферах життєдіяльності населення як суспільство, економіка та екологія - справа надзвичайно важка. Саме на вирішення такого завдання покликане стимулювання регіональної соціо-еколого-економічної системи на предмет досягнення сталого розвитку регіональних систем. Для того, щоб здійснювати стимулюючий вплив на соціо-еколого-економічні системи різних рівнів (від глобального до регіонального), необхідно визначитись з основоположними засадами сталого розвитку, виділити найхарактерніші ознаки сталого розвитку регіону.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10 11 12