Функціонування даного механізму можливе за умови досягнення оптимального статусу регіональної системи. Досягнення оптимального варіанту сталого регіонального розвитку означає, що всі складові соціо-еколого-економічної системи функціонують гармонійно, збалансовано, стабільно, мають конкурентні переваги, впроваджують інноваційні технології, забезпечують безпеку, зберігають рівновагу між соціальною, економічною та екологічною сферами, без домінування чи шкоди однієї сфери іншій. Якщо регіональна СЕЕ си
стема досягне такого стану, то досягнення сталого розвитку є цілком реальною перспективою для нього.
Для того, щоб визначитися з дієвістю даного теоретичного підходу щодо стимулювання сталого розвитку регіонів на практиці, необхідно спочатку з'ясувати стан справ регіональних систем. Спробуймо розглянути особливості стимулювання регіонів в Україні. Існуюча система державного стимулювання сталого розвитку регіонів в Україні на сьогоднішньому етапі розвитку є недосконалою, і не має системного характеру А це, в свою чергу, не сприяє розвитку її регіонів, оскільки заходи стимулювання здійснюються безсистемно та нецілеспрямовано, з порушеннями та недоліками у застосуванні. Основними недоліками у теперішній системі стимулювання сталого розвитку регіонів є:
1) відсутність законодавчого забезпечення стимулювання розвитку регіонів та механізмів стимулювання регіональних СЕЕ систем;
2) відсутність стратегічного підходу у заходах стимулюючого характеру;
3) відсутність комплексної методики застосування стимулюючих заходів;
4) неефективність дій стимулюючого характеру, що здійснюються виконавчими органами влади різних рівнів;
5) необгрунтоване, безсистемне надання переваги (пріоритету) одним регіонам над іншими в процесі стимулювання;
6) відсутність внутрішньої мотивації регіону до саморозвитку та самоорганізації з позицій сталості.
У 2005 р. був прийнятий Закон України "Про стимулювання розвитку регіонів". Цей нормативний документ визначає "правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій" [28]. Тобто, ним вперше офіційно закріплено зміст стимулювання розвитку регіонів як терміну. Крім цього, документ визначає мету та засади стимулювання розвитку регіонів. На жаль, вони націлені тільки на збалансованість розвитку регіонів з позицій задоволення потреб населення. Натомість не враховується гармонійність розвитку між соціальною, економічною та екологічною сферами, не піднімається актуальність конкурентоспроможності регіону з точки зору інноваційних технологій, винаходів та розробок як пріоритетних стимулюючих напрямків регіонів. Більше того - законом не порушено питання забезпечення стабільності та безпеки сталого розвитку регіонів України. Питання безпеки регіону як здатність до самовідтворення та недопущення дії дестабілізуючих чинників, повинна визначати захищеність регіону. Стабільність повинна визначати тривалість розвитку.
Взагалі положення Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів" потребують доопрацювання або внесення змін, що сприятиме покращення ситуації зі стимулюванням сталого розвитку регіонів України.
Ще одним негативним аспектом у даному питанні є те, що мотивація регіонів може існувати у певній сфері життєдіяльності - соціальній, економічній або екологічній. Як правило, надається перевага соціально-економічній сфері, а екологічна сфера залишається поза увагою. Така ситуація не може існувати, оскільки всі питання, що стосуються сталого розвитку регіону повинні вирішуватись комплексно.
Також важливо, щоб стимулювання сталого розвитку регіонів у контексті вироблення внутрішньої мотивації регіонами України передбачало заохочення розвитку всіх регіонів - сильних і проблемних, розвинутих і нерозвинутих, донорів і реципієнтів (на жаль, цього на сьогодні не існує, оскільки перевага надається тільки проблемним регіонам). Тільки у такому випадку можна вивести соціальну, економічну та екологічну сфери регіонів України на траєкторію сталого розвитку.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12