Реклама

Малюнок 7. Клубний талісман (корпоративний герой) ФК «Динамо-Київ»

Ідея створення динамівського клубного символу з’явилася в 1989 р. Талісманом був обраний Бобер, над образом якого попра­цювали італійські художники компанії Telemundi Group. Вони й додали талісману деяку схожість із легендарним динамівським головним тренером Валерієм Лобановським — золотавий чубчик ляльки. Тоді лялька була представлена тільки у вигляді мальова­ного зображення. По-справжньому талісман народився в 1995 р., коли був розроблений дизайн костюма Бобра, який пошили у спеціальній майстерні театру української драми та комедії ім. Івана Франка. Серед уболівальників Клуба було оголошено конкурс на краще ім’я для талісмана. Зупинилися на імені «Дик» (ДИ намо Київ). У “шкірі” Дика вже майже сім років хворіє за “Динамо” актор одного з київських театрів.

7. У клуба є сайт «Динамо» в Інтернеті.

8. Видається офіційний клубний журнал «Динамо» (Київ).

Підводячи підсумки, можна сказати, що всі перераховані риси

притаманні не просто великому або значному бренду, відомому по всій країні. «Динамо-Київ» має всі риси транснаціонального брен- да. Тобто такого, котрий широко відомий у всьому світі, шанова­ний, улюблений і бажаний для величезної кількості споживачів.

Сьогодні бізнес в Україні минув стадію зародження та ста­новлення й реально функціонує, незважаючи на кризовий стан економіки й експансію закордонних корпорацій.

Є всі шанси стати повноцінними брендами у таких марок, як «Гетьман», «Олімп», «Чумак», «Укравто», «Київстар», «Аеросвіт» і багатьох інших. Однак є ще й пампушки та галушки, вареники з вишнями й горілка з перцем, усіляке пиво й кримські вина, ко­жухи закарпатські й кераміка та багато чого іншого. Як не сумно, але вони не розкручені по-справжньому. Усі ніби й знають про те, що пампушки надзвичайно смачні, а вироби українських майстрів із глини, пряжі, волокна та скла — це майже таємничі й вічні су­путники людини, що протягом тисячоріч несуть свою позитивну енергію, та справжнього розвитку ці бренди поки ще не отрима­ли, хоча потенціал, закладений в українських національних ви­робах, величезний.

На прикладі американського Діснейленда видно, як із факту мистецтва народжується величезна бізнес-індустрія. Якби Уолт Дісней створив тільки серію успішних мультфільмів із забавни­ми персонажами, про нього знали б лише глядачі його часу та кіне­матографісти. Але оскільки він був не тільки талановитим аніма- тором, але й геніальним менеджером, він створив казкову імпе­рію героїв Діснея — Діснейленд. Діснейленд спочатку був скромною «домашньою» ідеєю оживлення улюблених мультяш- них персонажів у вигляді великих ляльок для розваги й звесе­ляння всієї родини. Подібно до Санта-Клауса та нашого Діда Мо­роза, герої діснеївських мультфільмів повинні були увійти до кож­ної оселі, обігріти кожного малюка своєю чарівністю, розсмішити й порадувати. Наскрізною ідеєю цієї програми стало збереження домашніх цінностей.

Поступово ідея казкової країни, де весело й цікаво не тільки дітям, а й дорослим, стала великим бізнес-проектом. У структурі Діснейленда працюють десятки напрямків: це й сувеніри, і хар­чування, і атракціони, і відеоринок, і шоу-програми та ще багато чого, що неможливо побачити й відчути за одне відвідування. Саме ця насиченість змушує тих, хто побував у країні Діснея хоч раз, прагнути потрапити туди знову. Можна сміливо сказати, що Діснейленд — це американська національна модель реклами.

Що стосується України, то вітчизняний діснейленд лежить просто під ногами, але ним поки чомусь не користуються. При­пустимо, знайшовся б інвестор, що вклав гроші у Гогольленд, чи Шинеляндію, чи в Діканьколенд. У цій казковій країні, скажімо, у скансене (музеї під відкритим небом) у Феофанії могли б пра­цювати за принципом диснеївських гоголівські персонажі. А ук­раїнська кухня набагато колоритніша, смачніша та різноманітні­ша, ніж та, що пропонується в Діснейлендах. Величезне поле діяльності могло б бути для сувенірів. Тому що й Пацюк із його варениками, й Панночка, й Вій, і Солоха — ідеальні персонажі жанру «екшн». І зі своєю чисто гоголівською сумішшю смішного й страшного, безглуздого й зворушливого, трагічного й веселого всі ці герої могли б стати суперзірками не гірше за діснеївські. Персонажі, створені Гоголем у XIX столітті, могли б стати в XXI— заново відкритою національною моделлю реклами, усередині якої: освіта без дидактики, розвага й відпочинок для всієї роди­ни, нові перспективи для сфери харчування, розвиток торгових марок у національні українські бренди.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 107 108 109 110 111 112113 114 115 116 117  ... 225