Реклама

Українськ бренди: минуле, сьогодення

ЦУМ, і газету «Вечірній Київ», і завод «Арсенал», і футбольний клуб «Динамо-Київ». З харчових брендів мешканець столиці зас­лужено пишався прославленою «котлетою по-київськи». Гості Києва купували й відвозили до своїх далеких домівок не тільки «Київський торт», але навіть і «Український» хліб.

З усього цього різноманіття на сьогоднішній день залишили­ся й процвітають як всесвітньо відомі національні символи Ук­раїни тільки «Київський торт» та ФК Динамо-Київ. Чому? Як відзначає Е. Ромат, процес інформаційної дезінтеграцї України з колишнього радянського простору проходив у багатьох випадках складно, а іноді й болісно. Не обійшлося й без звичайних пере­гинів. Становлення держави проходило одночасно зі складними явищами, що супроводжували фактичну зміну соціально-еконо­мічної формації. Усе це позначилося на розвитку реклами і брен- дінга.

Отже, старий бренд за назвою «Київський торт» з’явився на фабриці ім. Карла Маркса, де його й зараз виготовляють, тільки тепер на самій фабриці і на всіх її виробах красується назва марки Roshen, що взяла всі вироблені солодощі під своє заступництво. У книзі відгуків фірмового магазину фабрики одна з відвідувачок залишила зворушливий запис: «Спасибі вам за те, що ви зберегли «Київський торт» таким, яким він був. Для мене цей смак — ди­тинство й щастя».

Це дійсно так для багатьох киян, хоча за старих часів «Київсь­кий торт» виконував у більшій мірі практичну функцію. Його навіть можна було назвати свого роду валютою. Чим же ще віддя­чити за зроблену послугу у високих кабінетах, що ще здатне стати єдиним сувеніром з України? Потяги «Київ — Москва» інакше, ніж «тортовозами», і не називали, а провідники навіть вигадали для себе захоплюючу гру: за кількістю тортів визначали ступінь «солодкості» рейсу.

Народження торта було незапланованим. Мало хто знає, що створенню цього українського бренда не передували довгі й болісні експерименти зі стародавніми рецептурами. Просто відбу­лася помилка! У1956 р. на фабриці ім. Карла Маркса начальни­ком бісквітного цеху працював Костянтин Петренко. Незважаю­чи на свою керівну посаду, не залишав він і практичну діяльність. У свою зміну він, як звичайно, приготував для бісквіта яєчний білок, але забув його вчасно поставити до холодильника. Щоб приховати свою помилку, він вирішив спорудити торт із того, що вийшло. Костянтин і не здогадувався, що хрусткі коржі із затвер­ділої піни з кремом незабаром назвуться «Київським тортом» і він стане одним із національних символів.

Утім, було б помилкою вважати, що з того часу над «Київсь­ким тортом» не експериментували. Повітряно-горіховий корж потім зміцнювали за допомогою зброджування білків, а в 1966 р. в торті з’явилися горіхи кеш’ю. До речі, з об’єктивних причин: тоді СРСР закупив їх у непомірній кількості, і тому кеш’ю були присутні практично в кожному кондитерському виробі. Потім експериментували з фундуком, але виявилося, що в цьому ви­падку собівартість київської насолоди зростає на чверть, і тому довелося повернутися до традиційного арахісу. Незмінними весь цей час залишалися хіба що надмірна жирність «Київського» (на кілограм торта йде не менше 600 г крему й 400 г білкової заготівлі

з горіхом) і дизайн упакування — на ньому зображено листя каш­тана.

Фабрика-мати українського бренда одержала патент на тор­говий знак, промисловий зразок і спосіб виготовлення «Київсь­кого торта». До цього в житті української кондитерської промис­ловості відбувся малоприємний поворот. Цукерки «Барбарис» і «Шкільні», які випускалися спільно з Росією, запатентували підприємства північної сусідки, що унеможливило імпорт цієї продукції з України. Щоб не трапилося чогось подібного з «Киї­вським тортом», його узаконили й тим самим поставили інших виробників «Київського торта» перед вибором: або купувати ліцензію, або припиняти піратство. Так що тепер, схоже, у п’ят­десятилітнього «Київського торта» дійсно починається нова ера.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 105 106 107 108 109 110111 112 113 114 115  ... 225