Зниження собівартості виробництва передбачає скорочення витрат на кожний елемент її структури: зростання продуктивності праці; впровадження нових технологій; постійне підвищення кваліфікації робітників; поліпшення організації виробництва і праці; економія матеріалів і сировини та ін.
У структурі собівартості виділяють матеріальні витрати та витрати на оплату праці, а також капітальні витрати (пов’язані з основним капіталом) і поточні витрати (пов’язані з оборотним капіталом).
7.3. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна
Незважаючи на різноманітні підходи до визначення витрат,
більшість економістів вважає, що вартість товару формують витрати. Згідно з марксистською концепцією, вартість товару перевищує собівартість на величину додаткової вартості.
Тобто, собівартість — це те, чого коштує виробництво товару виробникові (підприємству), вона зводиться до суми: К = С +V, вартість — це те, чого коштує виробництво даного товару суспільству, тобто вона є сумою:
Т = С + V + М.
В умовах конкуренції вартість виявляється на ринку і виступає у формі ціни. Для окремого підприємства ціна є незалежною від нього величиною, вона може безпосередньо впливати лише на свої витрати: С + V. Таким чином, при незмінних ринкових цінах основною умовою одержання додаткової вартості є зниження витрат, насамперед, середніх, тобто витрат на одиницю продукції.
Якщо ж на ринку діє фірма-монополіст, вона використовуючи свою владу на ринку як монополіст, може впливати на ціну своїх товарів, цим самим збільшуючи свій додатковий продукт за рахунок ціни, а не за рахунок зниження витрат.
Ціна, що формується на ринку, перевищує витрати (собівартість) на величину прибутку. Тому у цілому ціну одиниці товару можна виразити таким чином:
Ціна = Середні витрати + Середній прибуток.
Тут під середніми витратами розуміють витрати у розрахунку на одиницю продукції (собівартість одиниці продукції), під середнім прибутком — прибуток, одержаний від реалізації одиниці продукції. Якщо цей середній прибуток для всіх обсягів виробництва р однаковий, то середній прибуток СП, помножений на обсяг виробництва р, дасть загальний (валовий) прибуток ВП:
вп = сп • о
7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку
Прибуток виступає метою підприємницької (виробничої) діяльності фірми. У цілому це перевищення ціни (обсягу реалізації продукції) над середніми (або сукупними) витратами.
Середній прибуток = Ціна — Середні витрати;
Валовий прибуток = Обсяг реалізації продукції — Валові витрати.
Таким чином, валовий прибуток є різницею між обсягом реалізації (доходом фірми) і її витратами.
Доход Д дорівнює ціні Р, помноженій на обсяг реалізованої продукції р:
Д = РО.
Таким чином, прибуток Пможна знайти за формулою:
П = Д - В = РО -В;
п = ро -в.
Формула прибутку свідчить, що він залежить від ціни реалізації продукції Р, обсягу виробництва (реалізації) р та витрат В. Чим вищі ціни та більший обсяг виробництва, тим (за рівних інших умов) більший прибуток. Чим менші витрати, тим, за рівних інших умов, більший прибуток.
У зв’язку з таким підходом до прибутку, залежно від того, які витрати враховуються при його обчисленні, виділяють бухгалтерський прибуток, економічний прибуток та нормальний прибуток.
Бухгалтерський прибуток — це різниця між доходом і бухгалтерськими витратами; економічний прибуток — різниця між доходом і економічними витратами; нормальний прибуток — різниця між бухгалтерським та економічним прибутком. У принципі, нормальний прибуток — це сума, яка дорівнює неявним витратам.
Відношення прибутку до витрат називають нормою прибутку.
Норму прибутку виражають, тому її формула має вигляд:
П = (Р • О - В) / В100.
» следующая страница »
1 ... 36 37 38 39 40 4142 43 44 45 46 ... 220