Тема 8 Ринок: суть, функції та умови формування
8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти й об’єкти. Суть ринку.
8.2. Закони попиту та пропозиції. Ринкова рівновага. Ринкова ціна.
8.3. Функції ринку та умови його формування і розвитку.
8.4. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.
8.5. Конкуренція і монополія.
8.6. Антимонопольна політика держави.
8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти й об’єкти. Суть ринку
Ринок — досягнення всього людства. Ринкове господарство є середовищем, “атмосферою” в рамках і за допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва. Саме вони і є тим «робочим одягом», в якому діють економічні закони товарного суспільного виробництва.
З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов’язковим, невід’ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.
У сучасній науковій літературі, в політичних та законодавчих документах поняття “ринкове господарство” нерідко ототожнюється з такими поняттями, як “ринок”, “ринкова економіка”, “ринкова організація виробництва”. Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких ґрунтується на конкуренції.
Ринкова економіка передбачає свої відповіді на основні економічні запитання: “Що і в якому обсязі виробляти”? “Як виробляти”? “Для кого призначена вироблена продукція”? “Який життєвий цикл виробленого товару”? На більшість цих запитань ринкові відносини відповідають таким чином:
— виробляється те, на що є попит;
— виробляється стільки, яка величина попиту;
— виробляється продукція для того, у кого є гроші;
— виробляється на основі технології, яка зумовлює зменшення витрат, і т. д.
Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних економічних інтересів.
Конкурентно-ринкове середовище визначає найбільш життєздатні структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. Ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.
Суб’єкти ринкових економічних відносин — ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує: практично кожна фізична особа, яка не обмежена законом у правоздатності та дієздатності; 88
групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності, держава.
Носії ринкових відносин — це, ті, хто займається індивідуально-трудовою діяльністю; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асоціації і консорціуми; спільні (змішані) підприємства, міжнародні економічні організації тощо.
Одночасно суб’єктів ринкових відносин поділяють на виробників (продавців) та споживачів (покупців). Окрім того виділяють посередників, які “зводять” покупців та продавців. Такими посередниками є приватні комерсанти, банки, біржі, торгові філії, торгово-промислові палати, страхові компанії. Найкрупніший посередник—держава. Прийнято виділяти чотири крупні суб’єкти ринкового господарювання: домогосподар- ства, фірми, банки та державу (уряд).
Об’єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують: насамперед, це товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва), капітал, праця, земля та інша нерухомість, цінні папери, інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (у тому числі реклама). Тобто об’єктами ринкових відносин є все те, що продається і купується.
» следующая страница »
1 ... 40 41 42 43 44 4546 47 48 49 50 ... 220