Тема 23 Соціалістична економічна система та її еволюція
23.1. Теорія і практика економічної системи соціалізму.
23.2. Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної економіки.
23.3. Теорія і практика товарно-грошових відносин за адміністративно-командної системи соціалізму.
23.4. Доходи населення: закон розподілу за працею та суспільні доходи споживання.
23.5. Суперечності одержавленої економічної системи та їх загострення в соціалістичних країнах у середині 80-х років XX ст.
23.6. Загальна криза та розпад світової системи соціалізму.
23. 1. Теорія і практика економічної системи соціалізму
Людство ще з давніх-давен жило мріями про справедливий соціальний устрій суспільства. Вони знайшли яскраве виявлення у вченнях соціалістів-утопістів: А.Сен-Сімона, Ш. Фур’є, Р. Оуена, М. Чернишевського, О. Герцена. Критикуючи недо-
ліки того капіталістичного світу, в якому жили, вони пов’язували свої думки про майбутнє із суспільним (а не приватним) веденням господарства і колективізмом. На вищій стадії розвитку капіталізму з’явились наукові соціалістичні теорії. Зокрема К. Маркса та Ф. Енгельса, які, на їх погляд, обґрунтували необхідність переходу до нового ладу — соціалізму. Соціалізм розглядався як суспільство, в якому влада належить трудящим, приватна власність замінена суспільною власністю, знищена експлуатація (економічний гніт) людини людиною і відносини між людьми виступають як відносини співробітництва членів єдиної трудової асоціації. У ньому економічний розвиток підпорядкований не інтересам приватних власників, їхній наживі, а задоволенню потреб суспільства і всебічному розвитку кожного його члена: відповідно анархія виробництва в масштабі суспільства замінюється на суспільно-планомірне регулювання.
Основними працями, в яких обґрунтовано перехід від капіталізму до соціалізму та економічна суть останнього, були “Капітал” К. Маркса, його ж “Критика Готської програми”, Ф. Енгельса “Анти-Дюрінг”, В. Леніна — “Імперіалізм як вища стадія капіталізму”, “Держава і революція”, “Про кооперацію”, “Економіка і політика в епоху диктатури пролетаріату”, “Про продовольчий податок”, “Чергові завдання Радянської влади” та інші.
Основні положення теорії соціалізму такі.
У капіталізмі на його вищій стадії формуються об’єктивні та суб’єктивні передумови переходу до соціалізму. Такими передумовами є:
• високий рівень розвитку продуктивних сил;
• суспільний характер крупного машинного виробництва;
• надзвичайне загострення основної економічної суперечності капіталізму — між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів;
• наявність революційного робітничого класу на чолі із своєю партією.
Між капіталізмом і соціалізмом існує так званий перехідний період. Суть його зводиться до заміни приватної власності на суспільну на основні засоби виробництва та перехід до 298
планомірної організації суспільного виробництва замість стихійної. Політичний лад перехідного періоду дістав назву епохи диктатури пролетаріату. Теорія перехідного періоду передбачала багатоукладність і різноманітність форм господарювання. Згідно з цим вченням типовими для перехідного періоду є три основні форми суспільного господарства: 1) соціалістичний, що виникає внаслідок революційних перетворень у відносинах власності; 2) приватнокапіталістичний, який залишається від попереднього ладу, але змушений бути заміненим на соціалістичний; 3) дрібнотоварний. Крім них можуть мати місце патріархальний і державний капіталізм. У СРСР, в тому числі і в Україні, в період так званого Непу існували всі п’ять економічних укладів.
» следующая страница »
1 ... 153 154 155 156 157 158159 160 161 162 163 ... 220