Політична економія

І — криза;

II — депресія;

ІІІ — пожвавлення;

IV—піднесення

Мал. 18. 1. Фази економічного циклу

Є багато теорій, за якими пояснюють причини циклічного розвитку (понад 200). Серед них: поява плям на сонці (У. Дже- вонс), зміни ритму руху планети Венери (Г. Мур), не­рівномірність технічного процесу (А.Афталіан), недостатнє спо­живання населення (С. Сисмонді), диспропорційний розвиток окремих галузей економіки (М. Туган-Барановський ), вико­ристання у виробництві важливих нововведень (Й. Шумпе­тер), песимістичні або оптимістичні настрої населення (А. Пігу, Д. Кейнс).

П.Самуельсон виділяє серед різноманітних теорій еконо­мічних криз дві великі групи: ентернальні (зовнішні) теорії і інтер- нальні (внутрішні). Ентернальні —пояснювали чинниками, що лежать за межами системи: поява темних плям на сонці, війни й революції.

Послідовники інтернальних теорій вважали, що причини криються всередині економічної системи: недостатнє спожи­вання населення, диспропорційність між галузями економіки, розширення або звуження банківського кредиту тощо.

К. Маркс циклічність економічного розвитку пояснював су­перечностями ринкової економіки, серед яких виділяв основ­ну суперечність — між суспільним характером виробництва та приватним привласненням його результатів, а також між пра­цею і капіталом, між планомірною організацією виробництва на окремих підприємствах і відсутністю її в суспільстві; між виробництвом і споживанням; між виробництвом і обігом.

Д.Кейнс вважав, що ринковій економіці непритаманне само­регулювання, тому вона потребує зовнішнього впливу. Кейнс, а також його послідовники Харріс та Хансен причиною криз вва­жали недостатність попиту на товари. А це пояснювали психоло­гією людей, які за своєю природою є дуже ощадливими й тому не використовують усі свої доходи на споживання, а частину їх вит­рачають на заощадження.

Кейнс та його послідовники бачили можливість запобі­гання економічним кризам у державному регулюванню еко­номіки.

Монетаристська школа (М. Фрідмен) джерелом економічної нестабільності вважала коливання грошової маси.

18.   5. Особливості економічної кризи в Україні

Економіка України, здійснюючи трансформацію на шляху до ринку, пережила глибоку економічну кризу, особливо у 1989

— 1999 рр. За цей час валовий внутрішній продукт скоротився майже на 60%, обсяги промислової продукції — на 48,9 %, сільського господарства — на 51,5 %. Найбільш відчутних втрат українська економіка зазнала у 1990 — 1994 рр. За цей час ВВП знизився на 46,5 %, промислове виробництво — 40,4 %, сільськогосподарське — на 32,5 %. Лише у 1994 р. падіння ВВП становило 22,9 %, а промислового виробництва — 27,8 %.

Динаміку спаду виробництва (економічної кризи) в Україні наведено у таблиці:

Таблиця

Зміни реальних ВВП в Україні

Рік	Реальний ВВП (млрд рублів на зраз. 1990 р.)
1992	137,4
1993	100,46
1994	60,30
1995	55,94
1996	52,56
1997	52,34
1998	50,64
1999	50,44

Економіка України розпочала виходити з економічної кри­зи у 1997 — 1998 рр. (настала фаза депресії), однак світова фінан- 236

сова криза, особливо російська, призупинила стабілізаційні процеси.

Стабілізація відновлена з другої половини 1999 р. (темпи падіння ВВП суттєво і постійно знижувались, а з 2000 р. розпо­чато неухильне зростання ВВП. Обсяг ВВП у 2000 р. зріс на 6 %, а за перші два місяці 2001 р. — на 7,6 % (у лютому — на 6,2 %).

З квітня 1999р. і протягом усього 2000 року стабільно наро­щувався випуск промислової продукції. У 2000 р. його обсяг зріс на 12,9 %. Це дало змогу перевищити рівень промислового ви­робництва 1995 р.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 118 119 120 121 122 123124 125 126 127 128  ... 220