Політична економія

поділі доходу поточного року, а ефект акселерації — за рахунок інвестицій, джерелом яких є частина національного доходу, зао­щаджена і невикористана в попередні роки й додана до інвестицій поточного року.

Якщо мультиплікатор встановлює залежність між приростом обсягів доходу і приростом інвестицій: ДY = М • ДІ, то акселера­тор показує залежність приросту інвестицій від приросту доходу: ДІ = а • ДY. Тобто ефект полягає в тому, що масштаби інвесту­вання у даному році залежать від збільшення національного до­ходу у попередньому році:

ДІ = а (У , — Y ,).

' п-1 п-2⁷

Отже, можна вважати, що акселератор є величиною, обер­неною до мультиплікатора:

а = 1 : М;

Акселератор — це модель, згідно з якою обсяг капітало вкла­день залежить від зміни обсягу виробництва, тоді як мультипліка­тор — це модель, згідно з якою обсяг виробництва залежить від зміни обсягу витрат (інвестицій).

18.3.  Матеріальні та нематеріальні чинники економічного зрос­тання. Моделі економічного зростання

Чинник — це те, завдяки чому здійснюється економічне зро­стання. Виділяють матеріальні та нематеріальні чинники еко­номічного зростання. До матеріальних відносять капітал — К, природні ресурси — N та ресурс праця — L. До нематеріальних

— рівень технології і організації суспільного виробництва, освітній рівень та стан здоров’я населення, науково-технічний прогрес тощо. Окрім того виділяють такі чинники, як рівень сукупного попиту на товари і послуги, суспільний розподіл і обмін продукту.

Є й інший розподіл чинників економічного зростання. Кількість і якість виробничих чинників (трудових, капітальних і природних ресурсів) та рівень технології і організації суспіль­ного виробництва називають чинниками пропозиції (з боку виробництва). Рівень сукупного попиту на товари і послуги та суспільний розподіл і обсяги продукту називають чинниками попиту.

Чинники пропозиції роблять зростання можливим, а чинни­ки попиту—реальним.

Найбільші можливості економічне зростання одержує при певній взаємодії усіх означених чинників, воно має місце тоді, коли цьому сприяють і чинники попиту і чинники пропозиції.

Поряд з чинниками економічного зростання є чимало чин­ників і причин, які гальмують економічний розвиток, спричиня­ючи його застій або спад. До таких чинників належать:

—             неефективне застосування і комбінування чинників ви­робництва (трудових, капітальних, природних);

— розлад фінансово-кредитної системи і інфляція;

— циклічність економічного розвитку і неповна зайнятість;

— недосконалість законодавчої бази з економічних питань;

—             надмірне виробниче споживання (зокрема, військові витрати);

— нестабільність політичної системи і соціальні конфлікти.

Ці чинники можуть зумовлювати довгострокову депресію

економіки або її падіння. Стан економіки, коли падіння ви­робництва супроводжується посиленням інфляції, називають стагфляцією. За умов стагфляції існують економічний спад чи депресія, зростання цін, зубожіння населення.

Механізм чинників економічного зростання досліджуєть­ся у моделях економічного зростання. До моделей зростання належать виробничі функції, які відображають взаємозв’язок обсягів національного продукту і чинників зростання та їх функ­ціональні залежності.

Зокрема функціональна залежність обсягу ВВП (У) від капіта­лу (К), праці (X) і природних ресурсів (Щ) має такий вигляд:

У = / (К,Ь,М).

У теорії виробничих функцій, як правило, припускається, що основними чинниками економічного зростання є праця і капітал. При цьому ВВП розглядається як функція спільної дії цих чинників. Обсяг капіталу обчислюється через вартість ка­пітальних благ ( основних виробничих фондів ), а обсяг праці

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 115 116 117 118 119 120121 122 123 124 125  ... 220