Видатки державного бюджету спрямовуються на:
Державне управління — законодавчу владу, виконавчу владу, Президента України ;
• Судову владу.
• Міжнародну діяльність.
• Науку.
• Національну оборону.
• Правоохоронну діяльність.
• Освіту.
• Охорону здоров’я.
• Соціальний захист та соціальне страхування.
• Культуру і мистецтво та інше.
Суттєву роль у перерозподілі доходів відіграють, окрім державного бюджету, також бюджети областей, міст, районів, сіл, селищ та їхніх об’єднань, тобто місцеві бюджети.
17.5. Споживання і заощадження. Потреба у споживанні і заощадженні
Доходи населення після сплати податків використовуються на споживання і заощадження. Під споживанням розуміють витрати населення на купівлю предметів особистого споживання та оплату особистих послуг. Під заощадженням, відповідно, ту частину доходу населення, яка не споживається.
Особисте споживання здійснюється в домашньому господарстві (сім’ї). Частку доходів громадян, яку використовують на споживання, називають потребою у споживанні; частка доходів, яку використовують на заощадження, — потреб у заощадженні. В економічній теорії розрізняють середню і граничну схильність до споживання та середню і граничну схильність до заощадження. При цьому сума потреб у споживанні та потреб у заощадження дорівнює 1. Наприклад: якщо із доходу в 400 грн споживається 300 грн, а заощаджуються 100 грн, то потреба у споживанні становить 0,75 (300 : 400 = 0,75), потреба у заощадженні - 0,25 (100 : 400 = 0,25) і тому 0,75 + 0,25 = 1.
У більшості підручників гранична потреба у споживанні позначається як МРС, гранична потреба у заощадженні — MPS. Тоді:
МРС + МРS = 1.
Поведінку населення щодо споживання і заощадження їхнього доходу досліджували такі вчені, як: Д. М. Кейнс, Н. Фішер, Ф. Модільяні та М. Фрідмен.
Д. М. Кейнс вважав споживання лінійною функцією доходу, найпростіша з них виглядала як:
С = С’ + МРС ^
Тут С’ — величина споживання, яка не залежить від доходу,
Y — величина доходу. Однак пряма залежність споживання від доходу на практиці супроводжувалась в основному лише в короткостроковий періоді. У довгостроковий період висновки Кейнса щодо залежності споживання від доходу не отримували підтвердження.
Н. Фішер аналізував проблеми з точки зору відношення інтересів сьогоднішнього дня і до майбутніх інтересів. Чим більше споживання сьогодні, тим меншим воно буде завтра. Він розробив модель так званого міжчасового вибору, тобто вибору між споживанням і заощадженням.
Час життя споживача поділено на два періоди: перший — його молодість, другий — старість. При цьому враховується, що частина доходу, одержана в молодості, заощаджується і потім споживається в старості. При цьому суттєву роль відіграє ставка процента, яка стимулює населення до заощадження. Тому споживання визначається не лише рівнем поточного доходу, а й тим, скільки споживач очікує одержати доходів протягом усього свого життя.
Ф. Модільяні звернув увагу на те, що рівень доходу варіює протягом життя людини і що заощадження дають змогу споживачам перерозподіляти доход з періоду, коли він високий, на період, коли він низький. Таке тлумачення поведінки споживачів заклало основу гіпотези життєвого циклу. Згідно з нею, сукупне споживання залежить не лише від доходу, а й від багатства. Тоді функція споживання для економіки має вигляд:
» следующая страница »
1 ... 110 111 112 113 114 115116 117 118 119 120 ... 220