Політична економія

Розподіл національного доходу виступає як сукупність відносин, що виникають з приводу поділу новоствореної вартості між безпосередніми учасниками її виробництва — власниками чинників виробництва ( капіталу, праці, землі, інтелекту ).

Створений національний доход: V + т розподіляється на

V  — заробітну плату і т — додаткову вартість. Додаткова ж 214

вартість поділяється на прибуток, позичковий процент, ренту і дивіденди.

Потім національний доход перерозподіляється. У резуль­таті перерозподілу одержують доходи не лише власники ре­сурсів, а й суб’єкти нематеріального виробництва.

Завдяки перерозподілу формуються вторинні, або похідні доходи. Механізм перерозподілу національного доходу вклю­чає в себе: державний бюджет, ціноутворення, кредитні відно­сини, державні позики та ін. Саме в результаті перерозподілу формуються фонди споживання і нагромадження.

Фонд споживання включає в себе:

—     особисте споживання населення;

—     матеріальні витрати в закладах, що обслуговують населення;

—     матеріальні витрати в закладах науки, культури, освіти та ін.

У результаті перерозподілу формуються доходи домогос-

подарств, які є основою особистого споживання населення.

Доходи населення поділяють на економічні та соціальні. Економічні — такі, які отримуються на основі права власності на певний чинник виробництва: робочу силу, засоби виробниц­тва, землю, грошовий капітал, інтелект. Ці доходи виступають як форма реалізації права власності на капітал для своїх влас­ників. Згідно з теорією Ж. Б. Сея — трьох чинників виробниц­тва — (праця, земля, капітал), кожному з названих чинників відповідає своя форма доходу: праці — заробітна плата, капі­талу — прибуток, землі — рента.

Соціальні доходи — такі, що надходять від держави через суспільні фонди споживання, трансфертні платежі тощо, не­залежно від трудового внеску або участі у підприємницькій діяльності. Джерелами таких доходів можуть бути: компенсації по безробіттю, виплати по соціальному страхуванню, допомо­ги малозабезпеченим, багатодітним, пенсії тощо.

Також доходи поділяють на: трудові - одержані від участі в праці та підприємницькій діяльності; нетрудові — які не зале­жать від трудових зусиль (дивіденди, проценти, доходи від влас­ності та ін.).

В Україні існують такі доходи і заробітна плата, доходи від підприємництва, суспільні фонди споживання, доходи від осо­бистого підсібного господарства, доходи від індивідуальної тру­дової діяльності тощо.

Про заробітну плату та доходи від підприємництва йшлося в попередніх темах. Зупинимось тут лише на суспільних фон­дах споживання. Ця форма розподілу зумовлена, по-перше, не­обхідністю соціального захисту населення, особливо малоза­безпечених верств, по-друге, необхідністю задоволення тих потреб, які суспільство розглядає як найбільш суспільно зна­чимі й тому прагне забезпечити відносно однаковий доступ до них усіх його членів. Це — освіта, охорона здоров’я, культура тощо. Суспільні фонди споживання за своїм функціональним призначенням поділяють на дві групи: а) фонди суспільного задоволення потреб (безоплатні послуги); б) фонди непраце­здатних.

До першої групи відносять: освіту, службу охорони здоро­в’я, житлово-комунальне господарство, культурно-освітні заклади. Завдяки їм передбачається створення приблизно рівних умов для всіх членів суспільства в задоволенні особли­во значущих потреб. Їх задоволення не ставиться в залежність від рівня оплати праці й має не адресний, а, як правило, ко­лективний характер.

Друга група — фонди непрацездатних — це пенсійне забез­печення, допомога тимчасово непрацюючим, допомога безро­бітним, допомога на дітей, інвалідам, малозабезпеченим. Ці фонди розподіляються в грошовій формі, значною мірою зале­жать від трудового внеску громадян (трудовий стаж та зарплата при нарахуванні пенсій) і переходять в особисту власність.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 107 108 109 110 111 112113 114 115 116 117  ... 220