2. Графіки виконання.
Графіки виконання передбачають, що, коли і ким має бути зроблене у межах певних строків виконання (початок і закінчення робіт).
3. Метод сітьового планування і управління
Процес сітьового планування полягає у побудові таблиці робіт, у якій вказуються параметри, що характеризують тривалість їх, та сітьового графіка, де зазначено послідовність робіт. Сітьове планування передбачає проведення ряду аналітичних операцій за складеним графіком. При аналізі сітьового графіка встановлюється критичний шлях, виявляються резерви часу на інших шляхах, скорочується кількість робіт на критичному шляху з урахуванням обмежень щодо вартості, ресурсів та ін., встановлюється тривалість операцій і можливість виникнення інших критичних шляхів. Після того, як проведено аналіз сітки, вирішується питання її оптимізації щодо часу виконання робіт та використання фінансованих ресурсів.
4. Метод робочого календаря.
Робочий календар - це план роботи керівника чи фахівця за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць, декаду, тиждень, день).
У практиці планування управлінської діяльності розглянуті методи застосовуються в комплексі.
5. Загальні стратегії за Портером: їх характеристика та ризик
Під загальними стратегіями Портер має на увазі стратегії універсального застосування чи виведені з деяких базових постулатів. У своїй книзі «Стратегія конкуренції» М. Портер наводить три види загальних стратегій, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності:
• лідерство в зниженні витрат;
• диференціація;
• фокусування.
Лідерство в зниженні витрат найбільш характерна з усіх трьох загальних стратегій. Воно означає, що компанія прагне стати виробником з низькими витратами виробництва та реалізації своєї продукції. Поставки, які здійснює компанія, відрізняються великим різноманіттям та обслуговують багато сегментів галузі. Така масштабність часто є ключовим фактором лідерства в зниженні витрат. Природа переваг такого роду залежить від структури галузі, це може бути економія на масштабах виробництва, передова технологія чи доступ до джерел сировини.
Як правило, ці переваги отримуються, коли виробляється товар масового попиту та коли компанія має добру організацію виробництва та збуту і сильні канали збуту. Маркетинг при даній стратегії не дуже розвинутий.
Портер вказує, що компанія, яка завоювала лідерство в зниженні витрат, не може собі дозволити нехтувати принципами диференціації. Якщо споживачі не вважають продукцію в порівнянні з продукцією конкурентів прийнятною, лідер буде змушений робити знижки цін, щоб послабити своїх конкурентів та не втрачати при цьому своє лідерство.
Лідер у зниженні витрат в галузі диференціації продукції повинен бути нарівні зі своїми конкурентами чи, принаймні, недалеко від них.
Диференціація означає, що компанія прагне до унікальності в будь-якому аспекті, який вважається важливим для більшості клієнтів. Вона обирає один чи декілька таких аспектів і веде себе
таким чином, щоб задовольнити потреби споживачів. Ціною такої поведінки є більш високі витрати виробництва.
Параметри диференціації специфічні для кожної галузі. Диференціація може виявлятися в самій продукції, в методах доставки, в умовах маркетингу чи в будь-яких інших факторах. Фірми, що реалізують цей тип стратегії, повинні мати високий потенціал для проведення НДДКР, добру систему забезпечення високої якості продукції, а також розвинуту систему маркетингу. Компанія, що робить ставку на диференціацію, повинна віднайти шляхи для підвищення ефективності виробництва та зниження витрат, оскільки в іншому випадку вона ризикує втратити конкурентоспроможність через відносно високі витрати.
» следующая страница »
1 ... 39 40 41 42 43 4445 46 47 48 49 ... 310