1) застосування випереджаючої бази порівняння при плануванні оновлення об’єкта;
2) трактовка закону економії часу як економії суми минулої, живої та майбутньої праці за життєвий цикл об’єкта на одиницю його корисного ефекту;
3) розгляд у взаємозв’язку відтворювального циклу моделей об’єкта, що виробляються, проектуються та перспективних;
4) пропорційне за якістю та кількістю відтворення елементів зовнішнього середовища (насамперед макросередовища країни та інфраструктури регіону);
5) інтеграція для великих фірм науки та виробництва в межах комплексного об’єднання.
Суть нормативного підходу полягає у встановленні нормативів управління для всіх підсистем системи менеджменту. Нормативи повинні встановлюватися за такими найважливішими елементами:
а) цільової підсистеми (показники якості та ресурсоємності товару, параметри ринку, показники організаційно-технічного рівня виробництва, соціального розвитку колективу, охорони навколишнього середовища);
6) функціональної підсистеми (нормативи якості планів, організованості системи менеджменту, якості обліку та контролю, нормативи стимулювання якісної праці);
в) забезпечення підсистеми (нормативи забезпеченості працівників та підрозділів всим необхідним для нормальної роботи, виконання існуючих перед ними цілей та завдань, нормативи ефективності використання різних видів ресурсів у цілому по фірмі). Ці нормативи повинні відповідати вимогам комплектності, ефективності, обґрунтованості, перспективності (у часі й масштабі застосування.)
Нормативами функціонування елементів зовнішнього середовища фірма не управляє, але вона повинна мати банк цих нормативів, суворо дотримуватися (особливо правових та екологічних нормативів) і брати участь у розвитку системи
нормативів зовнішнього середовища фірми. Чим більше обґрунтованих нормативів з кожного елементу системи менеджменту, тим вища буде її організованість, рівень автоматизації планування, обліку й контролю на всіх рівнях управління.
Суть кількісного підходу полягає в переході від якісних оцінок до кількісних за допомогою математичних, статистичних методів, інженерних розрахунків, експертних оцінок, системи балів та ін. Управляти можна цифрами, а не словами.
Суть адміністративного підходу полягає в регламентації функцій, прав, обов’язків, нормативів якості, витрат, тривалості, елементів системи менеджменту в нормативних актах (накази, розпорядження, вказівки, стандарти, інструкції, положення та ін.).
Метою поведінкового підходу є надання допомоги працівнику в усвідомленні власних можливостей, творчих здібностей на основі застосування концепцій поведінкових наук до побудови та управління фірмою. Основною метою цього підходу є підвищення ефективності фірми за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Правильне застосування науки про поведінку завжди буде сприяти підвищенню ефективності як окремого працівника, так і фірми в цілому.
4. Методи менеджменту
Загальним методом менеджменту як науки є діалектичний підхід, що дає змогу правильно вирішувати питання удосконалення форм та методів управління виробництвом у таких економічних ситуаціях, які постійно змінюються, передбачає вивчення окремих аспектів, елементів та зв’язків системи управління тощо. Це здійснюється за допомогою методів моделювання, аналізу, синтезу та узагальнення, індукції й дедукції та ін.
Спеціальні методи пізнання поділяють на дві групи:
а) методи збирання та первинної обробки конкретних даних (інформації). Це різноманітні прийоми та форми анкетування, інтерв’ю, вибір статистичних та інших даних, групування їх, побудова динамічних рядів, графічних зображень, розрахунок середніх. Важливу роль у досягненні надійних кінцевих результатів відіграє якість звітності, анкет, достовірність їх заповнення (змісту);
» следующая страница »
1 ... 7 8 9 10 11 1213 14 15 16 17 ... 310