Тема 2 Історія Розвитку менеджменту
План заняття
1. Історичні передумови виникнення менеджменту
2. Попередники наукового менеджменту (Т. Гоббс, Дж. Стюарт, А. Сміт, Дж. Мілл, Р. Аркрайт і Ч. Беббідж).
3. Школа наукового менеджменту (Ф. Тейлор, Л.і Ф. Гіл- берти, Г. Гант).
4. Адміністративно-бюрократичний напрямок школи наукового менеджменту та його представники (А. Файоль, М. Вебер).
5. Теорії «людського фактора» в управлінні (Р. Оуен, Е. Мейо, М. Фоллетт, Д. Мак-Грегор).
6. Сучасні теорії управління (системна, кількісна та концепція «7-S») та їх представники (Ч. Бернард, П. Друкер, Е. Атос, Р. Паскаль, І. Ансофф).
7. Вітчизняні концепції управління (О.О. Богданов,
О.А. Єрманський, П.М. Керженцев, Н.А. Вітке, Ф.Р. Дунаєвський).
1. Історичні передумови виникнення менеджменту: коли, як і чому?
У наш час менеджмент посідає важливе місце в системі економічних наук. Менеджмент як наука організації виробництва, як наука управління людьми стає цікавим для дедалі більш широкого кола спеціалістів. Як і кожна наука, менеджмент має свою історію, яка одночасно виступає й історією людства в цілому.
Сьогодні важко сказати, де і коли народилась наука управління. Менеджмент у тій або іншій формі існував завжди там, де люди працювали групами. Це відбувалось, як правило, в трьох сферах людського суспільства:
• політичній (необхідність встановлення і підтримки порядку в групах);
• економічній (необхідність пошуку, виробництва та розподілу ресурсів);
• оборонній (захист від ворогів і диких тварин).
Навіть у найдавніших суспільствах були необхідні особистості, які б координували та спрямовували діяльність груп (будівництво, збирання їжі тощо). На початкових етапах діяльності людей, коли їх праця була досить простою, управління здійснювалося спільно з виробничою діяльністю. В міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спеціалізації та кооперації праці виникла потреба виділення управління як специфічного виду трудової діяльності людини на виробництві - управлінської. Перш ніж виділитися в самостійну галузь знань, людство тисячоліттями накопичувало досвід управління.
Перші, найпростіші форми організації спільної праці існували на стадії первісного ладу. В цей час управління здійснювалося спільно всіма членами роду, племені. Вожді родів і племен були керівним початком усіх видів діяльності того періоду.
Приблизно ІХ-УІІ тисяч років до н.е. у ряді міст Близького Сходу відбувся перехід від збирального господарства до принципово нової форми отримання продуктів - їх виробництва (виробничої економіки). Перехід до виробничої економіки і став точкою відліку в народженні менеджменту, віхою в накопиченні певних знань у галузі управління.
У Давньому Єгипті був накопичений багатий досвід управління державним господарством. У цей період (3000-2800 рр. до н.
е.) сформувався достатньо розвинутий на той час державний управлінський апарат і його обслуговуючий прошарок (чиновники- писарі та ін.).
Одним із перших, хто дав характеристику управління як особливої діяльності, був Сократ (470-399 рр. до н. е.). Він проаналізував різні форми управління, на основі чого виголосив принцип універсальності управління.
Платон (428-348 рр. до н. е.) дав класифікацію форм державного управління, зробив спробу розмежувати функції органів управління.
Олександр Македонський (356-323 рр. до н. е.) розвив теорію і практику управління військом. Його імперія (пізніше - Римська імперія) охоплювала величезні площі і об’єднувала мільйони людей від Азії до Європи. Керівництво здійснювалось певними структурами, які включали імператора, його довірених осіб, губернаторів провінцій, митників, збирачів податків і наглядачів за роботою рабів на полях і в майстернях. Олександром Македонським вперше була застосована територіальна структура управління, а в організації сучасних армій ще й досі діють принципи, які використовувались у легіонах Стародавнього Риму.
» следующая страница »
1 ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20 ... 310