Організація праці менеджера

Визначається: хто, як і коли здійснює контроль за виконанням рішення. Тут називаються конкретні посадові особи, календарні строки тощо.

У зв’язку з тим, що при прийнятті рішення брали участь не всі виконавці, то слід роз’яснити прийняте рішення у колективі, довести до свідомості прац­івників зміст і значення цього рішення, його можливі результати і труднощі у виконанні.

Якщо рішення має загальногосподарське значення і воно стосується кож­ного підрозділу організації, то у кожному з них треба розробити свою програму організаційних заходів з точним визначенням відповідальних осіб за виконан­ня цих заходів, визначити строки і порядок виконання.

Якщо ж приймається нове рішення, то роз’яснювати і організовувати їх виконання треба до тих пір, поки всі працівники, кого це стосується, не пере­конаються у правильності і необхідності прийнятого рішення.

Таким чином, виконання рішень є складовою частиною загального про­цесу роботи з рішенням. Необхідні передумови для успішного виконання рішен­ня передбачаються ще в період його підготовки і прийняття.

Прийняте рішення, яким би воно не було досконалим, потребує розробки чіткого визначення дій з його виконання. Для цього складається план його ре­алізації (план-графік) з чітким визначенням основнихдій цього процесу і відпо­відальних, а також виконання рішення в цілому.

Менеджер встановлює конкретні строки виконання всіх заходів, передба­чивши, що він повинен зробити сам, а що доручити своїм підлеглим.

При відборі виконавців треба враховувати їх кваліфікацію, досвід, навич­ки керівництва проектами, щоб вони відповідали характеру роботи, котра ви­конується.

Виконавці повинні мати необхідні ресурси для реалізації певної частини загальної роботи.

Важливим моментом у реалізації рішення є системний облік інформації про стан виконання рішення. Вона надходить до менеджера від виконавців і показує якість виконання окремих заходів.

Так, якщо було прийнято інноваційне рішення, то менеджер повинен за­безпечити ефективну мотивацію виконавців. Для цього треба:

•    підтримувати тісний зв’язок з працівниками і переконати у необхідності нововведення;

•  залучати працівників до планування різних змін;

•  послабити негативні наслідки нововведення.

Для стимулювання працівників ефективним є не тільки розмір винагоро­ди, але і складність дорученої роботи. Якщо новий проект особливо важливий, то мотивуючим механізмом може стати конкурентний відбір виконавців.

Важливе місце у процесі виконання рішення займає координування зу­силь виконавців, створення атмосфери взаємодопомоги і співробітництва у поєднанні з високою дисципліною та вимогливістю.

Менеджер, оперативно направляючи перебіг робіт з виконання рішення, постійно відчуває ту межу, яка проходить між ефективно діючими мотивами і необхідністю у будь-який момент адміністративним способом інтенсифікува­ти роботу. Ця межа рухома. Але загальним є те, що надмірне адміністрування ніколи не давало позитивних результатів.

6.4.     Методи прийняття рішень

Менеджерська практика дала змогу визначити такі три методи прийняття управлінських рішень:

1. Неформальні.

2.  Колективні.

3.  Кількісні.

Неформальні методи прийняття рішень базуються на аналітичних здібно­стях менеджера та його інтуїції. Такі рішення приймаються оперативно, але вони не гарантують уникнення помилок і ефективності результатів.

Колективні методи прийняття рішень ґрунтуються на колективній роботі осіб, які приймають, а потім виконують це рішення. Здебільшого це тимчасо­вий колектив, у склад якого входять менеджер і його підлеглі як виконавці. Ко­лективні рішення приймаються на нарадах, зборах тощо.

Управлінські рішення можуть прийматися методом “мозкової атаки” або “мозкового штурму”. Сутність цього методу полягає у тому, що коли треба ви­рішити складну проблему, то збирається група людей, які пропонують свої рішення. Умовою цього методу є створення обставин, що сприяють вільному висловленню спонтанних пропозицій. Причому тут відхиляти або критикува­ти ідею забороняється, якою б вона не була фантастичною. Потім всі ідеї запи­суються і аналізуються спеціалістами. Тут мабуть діє приказка: “У кожній брехні є частка правди”. От оцю “правду” і треба “відбирати”, “знайти голку в скирті соломи”.

 

« Содержание


 ...  138  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я