Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Інституції є лише однією із ланок у процесі самовідтворення соціально- економічної системи. Для успішного вирішення проблеми інституційної транс­формації потрібне створення адекватних моделей всього відтворювального циклу. Лише тоді можна буде прослідкувати наслідки інституційних змін, а також зро­зуміти, як інші взаємопов’ язані процеси впливають на інституційне середовище.

Якщо погодитись із розширеним трактуванням системи економічних інс­титуцій, за яким до основних її елементів відносяться не лише “правила еко-

зо

номічної гри” і обмеження (зокрема - правові та морально-етичні норми, традиції, звички тощо), але й установи, організації і процедури, що забезпечують їх до­тримання, то потрібно виділити і два відповідні цим елементам напрямки інс- титуційних трансформацій:

1.                Вдосконалення правової бази та неформальних правил; заповнення прогалин у законодавстві; заміна застарілих норм, що не відповідають страте­гічним цілям соціально-економічної трансформації на нові, більш ефективні.

2.                 Перехід від системи управління і координації, у якій провідну роль відіграють люди, до системи, визначальне значення у якій мають інституції. Утвердження законності через створення та вдосконалення інстанцій та процедур, які б забезпечували безумовне дотримання формальних та відповідних їм не­формальних норм і правил усіма без винятку суб’єктами господарювання.

Отже, системні трансформації економічного механізму не можуть відбу­ватися без суттєвих інституційних змін, які повинні здійснюватися цілеспрямо­вано і комплексно й охоплювати не лише процес творення нових законів і встановлення правил економічної діяльності, а й розбудову ефективних регу­лятивних структур для забезпечення їх дотримання. Водночас цілі і напрямки інституційної трансформації повинні визначатися цілями і напрямками системних соціально-економічних змін.

***

Викладене дає підстави для висновку, що інституційна трансформація має бути спрямована на досягнення чітко визначених параметрів цільової моделі та передбачати:

-                 поступову еволюцію фундаментальних морально-етичних норм, актуалі­зацію і розвиток тих із них, які б сприяли утвердженню громадянського сус­пільства, розширеного порядку ринкового співробітництва, складного безосо­бового еквівалентного обміну;

-                прийняття законів та інших правових актів, які б утворювали досконалу систему універсальних, несуперечливих і зрозумілих “правил економічної гри”;

-                перетворення системи управління і координації із такої, у якій провідну роль відіграють люди, наділені владними повноваженнями, у таку, де визначальне значення мають інституції;

-                утвердження законності через створення і реформування установ, ор­ганізацій та вдосконалення процедур, які б забезпечували безумовне дотримання формальних та відповідних їм неформальних норм і правил усіма без винятку суб’єктами господарювання;

-                розвиток корпоративної культури, етики ділових стосунків та довіри між суб’єктами господарювання;

-                вдосконалення відносин власності, забезпечення дієвого захисту прав власності, як необхідної умови появи ефективного власника;

-                розвиток ринкової інфраструктури (комунікаційних та інформаційних систем, банків, бірж, юридичного та аудиторського супроводу, професійної під­готовки тощо);

-                вдосконалення системи трудових відносин та соціального захисту на­селення;

 

« Содержание


 ...  24  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я