Інституції є лише однією із ланок у процесі самовідтворення соціально- економічної системи. Для успішного вирішення проблеми інституційної трансформації потрібне створення адекватних моделей всього відтворювального циклу. Лише тоді можна буде прослідкувати наслідки інституційних змін, а також зрозуміти, як інші взаємопов’ язані процеси впливають на інституційне середовище.
Якщо погодитись із розширеним трактуванням системи економічних інституцій, за яким до основних її елементів відносяться не лише “правила еко-
зо
номічної гри” і обмеження (зокрема - правові та морально-етичні норми, традиції, звички тощо), але й установи, організації і процедури, що забезпечують їх дотримання, то потрібно виділити і два відповідні цим елементам напрямки інс- титуційних трансформацій:
1. Вдосконалення правової бази та неформальних правил; заповнення прогалин у законодавстві; заміна застарілих норм, що не відповідають стратегічним цілям соціально-економічної трансформації на нові, більш ефективні.
2. Перехід від системи управління і координації, у якій провідну роль відіграють люди, до системи, визначальне значення у якій мають інституції. Утвердження законності через створення та вдосконалення інстанцій та процедур, які б забезпечували безумовне дотримання формальних та відповідних їм неформальних норм і правил усіма без винятку суб’єктами господарювання.
Отже, системні трансформації економічного механізму не можуть відбуватися без суттєвих інституційних змін, які повинні здійснюватися цілеспрямовано і комплексно й охоплювати не лише процес творення нових законів і встановлення правил економічної діяльності, а й розбудову ефективних регулятивних структур для забезпечення їх дотримання. Водночас цілі і напрямки інституційної трансформації повинні визначатися цілями і напрямками системних соціально-економічних змін.
***
Викладене дає підстави для висновку, що інституційна трансформація має бути спрямована на досягнення чітко визначених параметрів цільової моделі та передбачати:
- поступову еволюцію фундаментальних морально-етичних норм, актуалізацію і розвиток тих із них, які б сприяли утвердженню громадянського суспільства, розширеного порядку ринкового співробітництва, складного безособового еквівалентного обміну;
- прийняття законів та інших правових актів, які б утворювали досконалу систему універсальних, несуперечливих і зрозумілих “правил економічної гри”;
- перетворення системи управління і координації із такої, у якій провідну роль відіграють люди, наділені владними повноваженнями, у таку, де визначальне значення мають інституції;
- утвердження законності через створення і реформування установ, організацій та вдосконалення процедур, які б забезпечували безумовне дотримання формальних та відповідних їм неформальних норм і правил усіма без винятку суб’єктами господарювання;
- розвиток корпоративної культури, етики ділових стосунків та довіри між суб’єктами господарювання;
- вдосконалення відносин власності, забезпечення дієвого захисту прав власності, як необхідної умови появи ефективного власника;
- розвиток ринкової інфраструктури (комунікаційних та інформаційних систем, банків, бірж, юридичного та аудиторського супроводу, професійної підготовки тощо);
- вдосконалення системи трудових відносин та соціального захисту населення;
» следующая страница »
1 ... 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 ... 241