Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Отже, інституційна трансформація є однією з найважливіших умов транс­формації соціально-економічної. Без змін у інституційній системі неможливо створити такі стимули і мотиви діяльності, які б концентрували зусилля широких верств населення на тих напрямах, що забезпечують втілення у реальність транс­формаційних програм і планів.

Інституційні зміни у перехідний період мають певну специфіку, яка обу­мовлюється недосконалістю, розбалансованістю і незавершеністю інституційної системи. У цей час функція основного суб’єкта трансформаційного процесу по­кладається на державу, яка повинна проводити цілеспрямовану і планомірну трансформаційну політику. При цьому вирішального значення набуває свідомий вибір напрямків, моделей і змісту інституційних змін. Проте такий, майже ви­нятково “ручний” спосіб управління трансформаційним процесом є вимушеним і тимчасовим. Орієнтиром має бути створення інституційної системи з внутрішнім механізмом перманентного забезпечення прогресивних інституційних змін, який би грунтувався на негативних та позитивних зворотних зв’язках, був певною мі­рою здатним до самоорганізації і постійно підтримував високий рівень адаптив­ної ефективності економічної системи. Тобто з механізмом, подібним до тих, які забезпечують довготривалий сталий прогрес передових економічно розвинених країн.

Якщо у перехідний період бажане співвідношення між різними пара­метрами економічної системи (формами власності, способами координації і т.п.)

повинно досягатися цілеспрямовано, за наперед розробленими планами, то згодом ця функція частково має виконуватися у режимі саморегулювання за допомогою системи інституцій, якій повинна бути притаманна не тільки властивість “непе­рервного пристосування до нових умов” [14, c. 13G], а й здатність до прогре­сивного трансформування самих економічних умов.

Орієнтуючись на європейську та інші прогресивні моделі економічного розвитку, Україна не може обійтися без використання світового досвіду транс­формації та організації економічних систем. Однак до процесу запозичення чужих моделей та інституцій слід підходити вкрай обережно і виважено. Їх ефективність у інших країнах ще не є гарантією того, що вони органічно увійдуть в український культурно-історичний та інституційний контекст. “Імплантація” запозичень потре­бує їх адаптації до діючої правової системи та до неформальних інституцій, традиційних для українського суспільства, в першу чергу, до морально-етичних норм і цінностей. Можна навести багато прикладів, коли на перший погляд досконалі закони, які за визнанням вітчизняних та зарубіжних експертів мало чим відрізняються від європейських, на практиці майже не працюють, або ж при­зводять до неочікуваних негативних наслідків. Очевидно, що “нові інститути суспільного життя, які утверджуються в ході реформ, не можуть формуватися на основі штучно сконструйованих стереотипів, бути калькою з чужого досвіду, навіть найкращого. Механічно відтворити процес розвитку інших країн не вдава­лося ще ніде і нікому” [9].

Адаптація запозичених інституцій до традиційних норм і цінностей не повинна бути одностороннім процесом. Без корекції та поступової заміни деяких, характерних для сучасного українського суспільства морально-етичних норм, важко розраховувати на успіхи у соціально-економічному реформуванні. Перш за все це стосується тих із них, які вже стали архаїчними або сформувалися у часи панування тоталітарного соціалізму. Вони мають бути витіснені нормами, що ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, цінностях громадянського сус­пільства та розширеного ринкового порядку співробітництва. При цьому слід пам’ ятати, що морально-етичні норми є консервативними за самою своєю при­родою і процес їх змін, як правило, важкий і тривалий. Але потрібно зважати і на те, що історією нам відведено дуже мало часу на переорієнтацію у ціннісних координатах. Очікувати, що вона здійсниться спонтанно, сама по собі, це значить назавжди втратити нагоду ввійти до кола розвинених цивілізованих країн. Єдино вірним виходом може стати планомірне і виважене привнесення нових цінностей у суспільство “через регулюючу роль держави і створену для цього систему інс­титуцій” [16, c. 8G].

 

« Содержание


 ...  23  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я