За будь-якої схеми регулювання при розподілі обов'язків нагляду надзвичайно важливим є розмежування між грошима та інструментами ринку капіталу, оскільки юридичне визначення разом із внутрішньою практикою країни щодо використання грошей та інструментів ринку капіталу створюють кордони фінансового ринку країни, а в результаті - і кордони регуляторних повноважень. Це питання може бути дуже складним, але воно є надзвичайно важливим для уникнення появи прогалин у регулюванні діяльності НБФУ.
Юридичне визначення та регулювання певних інструментів має залежати від того, чи використовуються вони замість грошей як оборотні кредитно-грошові інструменти з коротким строком платежу або як інвестиційні засоби для накопичення капіталу протягом тривалого періоду. Навіть значення того, що є «довгостроковим», може відрізнятися у різних країнах. У розвинених економіках «довгострокове» означає на 20-36 років. В Україні та інших країнах, де ринкова економіка розвивається, «довгострокове» може означати три-п'ять років. Розуміння того, як країна використовує різні інструменти, є ключем до успішного визначення у законодавстві грошей та інструментів ринку капіталу. І хоча різниця між грошима та інструментами ринку капіталу зазвичай визначається тривалістю строку платежу з датою платежу плюс/мінус один рік, це не є всеохоплюючим визначенням. Необхідно брати до уваги місцевий контекст. Дійсно, деякі країни вважають певні обмінні сертифікати та векселі з датами платежу до п'яти років грошовими інструментами, бо вони в основному використовуються як оборотні кредитно-грошові інструменти у кредитному ланцюжку або в операціях із грошовими коштами. Так, в Україні часто використовують векселі для оплати негайної поставки сировини чи енергії (газу та електроенергії) від постачальників та продавців.
Проблеми прогалин у регулюванні або перетинання у регулюванні існують у кожній країні. І це не залежить від наявності єдиної структури нагляду або декількох наглядових органів, що здійснюють регулювання у своїх сферах. Для зведення до мінімуму потенційної шкоди фінансовому сектору з боку прогалин у регулюванні або перетинання у регулюванні найкращими, як радять іноземні експерти, будуть наглядові координаційні комітети для розвитку практики регулювання з наголосом на міжвідомчому співробітництві, а не на міжвідомчому втручанні. Інвестори, оператори та регулятори фінансової системи повинні мати можливість максимально легко визначати карту регулювання фінансового сектору і те, які регуляторні установи відповідають за кожну окрему сферу фінансової діяльності.
Хороша карта регулювання може значною мірою покращити перспективи створення привабливого інвестиційного клімату в Україні. Коли інвестори, регулятори та професіонали ринку розуміють карту регулювання, вони можуть краще оцінювати ризик, ефективніше працювати і створювати довіру до ринку. І навпаки, погано визначені контури регуляторної карти ведуть до бюрократичних спорів про те, яка установа за що відповідає, обвинувачень та бездіяльності регуляторів, чиї повноваження перетинаються, та «захоплення» юрисдикції, коли виникає нова сфера фінансової діяльності
Практичний блок (5 балів)
-\---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Практичне заняття (2 години, 2 бали)
Питання для обговорення (1 бал):
1. Які існують головні ризики при прийнятті рішень про прямі зовнішні інвестиції?
2. Як здійснюється управління валютним ризиком?
3. Якою є специфіка зовнішнього середовища прийняття рішень щодо ефективного розподілу фінансових коштів та їх збільшення ?
4. Прогнозування на основі купівельної спроможності валют.
» следующая страница »
1 ... 167 168 169 170 171 172173 174 175 176 177 ... 193