Таблиця 3.10. Розрахунки параметрів стимулюючої функції
Показники |
Значення параметрів при п вому доході (Ц |
оточному вало- б.т) |
||||||
|
100 |
110 |
120 |
130 |
140 |
150 |
200 |
250 |
Приріст валового доходу (Дб.т - Дб.н) |
0 |
10 |
20 |
30 |
40 |
50 |
100 |
150 |
Приріст госпрозрахункового доходу |
0 |
9,1 |
16,7 |
23,0 |
28,6 |
33,3 |
50 |
60 |
Частка приросту госпрозрахункового доходу в прирості валового доходу, % |
100 |
91 |
83,3 |
76,9 |
71,4 |
66,7 |
50 |
40 |
Частка "податку" в прирості валового доходу, % |
0 |
9 |
16,7 |
23,1 |
28,6 |
33,3 |
50 |
60 |
Як видно з таблиці, зі збільшенням приросту валового доходу бригади зростає в абсолютному виразі і приріст госпрозрахункового доходу. Цим забезпечується стимулююча дія функції на кінцевий результат діяльності бригади. Однак, відносна частка, що спрямовується на приріст госпрозрахункового доходу, незмінно при цьому скорочується, а частка "податку" зростає.
Зрозуміло, що наведені в таблиці 3.10 співвідношення між частками госпрозрахункового доходу і «податку» характерні тільки для показника ступеня г = 1. Змінюючи цей норматив, можна забезпечити будь-які інші співвідношення між цими параметрами. Все залежить від конкретних завдань, що стоять перед трудовим колективом.
На рисунку 3.14 графічно зображено стимулюючу функцію і характер її зміни зі збільшенням валового доходу бригади для г = 1. Якщо збільшити значення показника ступеня стимулюючої функції
2, то частка госпрозрахункового доходу бригади буде скорочуватися, а частка "податку" - зростати. Якщо ж знизити значення цього показника, то частка госпрозрахункового доходу бригади буде зростати, а частка "податку", навпаки, скорочуватися.
Дб. н.
Рис. 3.14. Залежність госпрозрахункового доходу бригади від досягнутого валового доходу: а — зона «податку»; б — зона приросту госпрозрахункового доходу бригади
Особливості системи стимулювання в Японії
Для Японії характерне використання більш гнучких і диференційованих систем стимулювання порівняно з іншими капіталістичними країнами. Традиційно система оплати праці в Японії базується на трьох факторах: вік, професійна майстерність і стаж роботи.
Визначення розміру окладу залежно від віку, стажу і професійної кваліфікації робітника, інженера, менеджера нижчого та середнього ступенів, здійснюється відповідно до тарифної сітки (див. таблицю 3.11).
Така тарифна сітка відрізняється значною гнучкістю, що дозволяє здійснювати більш диференційований, а отже, і більш ефективний стимулюючий вплив, підсилює зацікавленість працівників у службовому просуванні.
Традиційна для Японії система оплати праці почала з середини 70-х років трансформуватися: накреслилась тенденція підсилення залежності заробітної плати від рівня освіти працівника, його здатності поєднувати ряд професій, що відображає намагання японських підприємців підвищити горизонтальну мобільність робочої сили, створити більш гнучку організацію праці. Особливістю великих і деяких середніх японських фірм є використання системи довічного найму і відповідної її системи оплати праці, яка включає в себе щомісячну заробітну плату, премії, що сплачуються двічі на рік, а також одноразову допомогу при виході на пенсію.
» следующая страница »
1 ... 71 72 73 74 75 7677 78 79 80 81 ... 256