Менеджмент підприємства

3.3.6.   Регулювання поведінки

Регулювання поведінки [18] означає мотивацію на основі вияв­лення функціональних або бажаних видів поведінки і їх підкріплен­ня. Метод базується на таких головних передумовах:

1)     будь-яка поведінка має наслідки, які можуть бути позитив­ними (задовільними), негативними або нейтральними;

2)       поведінка - це функція її наслідків. Позитивні наслідки збільшують ймовірність даного аспекту поведінки. Негативні на­слідки зменшують таку ймовірність. А нейтральні наслідки ведуть до поступового зменшення ймовірності даного аспекту поведінки;

3)     те, що випливає з поведінки, важливіше за те, що їй передує.

Типовий процес впливу на поведінку включає такі кроки:

1)      визначте проблему або бажані зміни в термінах поведінки. Типове запитання може виглядати так: "Яка зміна поведінки приве­де до того, чого хочу я або хочемо ми?";

2)     відпрацюйте засоби, які дозволяють оцінити, чи змінюється поведінка;

3)       здійсніть втручання, встановіть наслідок (винагороду або мотив), який доречний або має силу, і використайте його тільки для бажаної зміни. Порівняйте винагороду з результативністю;

4)     здійсніть вимір і оцінку;

5)     будьте терплячими, настійливими і послідовними.

Фундаментальні принципи, що пов'язані з регулюванням пове­дінки:

1)      необхідність мати справу виключно з проявами поведінки, що спостерігаються;

2)     використання частоти певних проявів поведінки як основних даних;

3)      важливість спостерігання поведінки в межах конкретного збігу обставин.

Стратегії втручання з боку менеджерів базуються на зібраних даних про поведінку і спрямовані на те, щоб викликати в працівни­ків уявлення, очікування і валентності. Позитивне і негативне під­кріплення, покарання і гасіння це не що інше як стратегії регулю­вання поведінки, які систематично використовуються як наслідки або результати з метою добитися змін у вчинках і їх частоті.

Відомі чотири основні стратегії регулювання поведінки: пози­тивне підкріплення, негативне підкріплення, покарання і гасіння. Усім чотирьом стратегіям притаманні три загальні риси:

1)     їх використовують для зміни частоти об'єктивних явищ по­ведінки або реакцій;

2)     наслідки або результати повинні сприйматися як те, що зале­жить від певної реакції, а відносна швидкість має бути істотною для усвідомлення такої залежності;

3)     характер впливу, який забезпечує певну частоту вчинків, визна­чає віднесення стратегії до тієї чи іншої категорії.

Позитивне підкріплення призводить до результату (результатів) з позитивною валентністю. Воно збільшує ймовірність того, що по­ведінка або дія проявиться, або частота дій зросте. Негативне підкріп­лення відображає намагання відсунути або виключити певний ре­зультат з негативною валентністю. Воно також збільшує ймовірність бажаної реакції поведінки. Покарання - це систематичне і залежне від обставин використання результату або наслідку з негативною валентністю. При цьому слід пам’ятати, що покарання і негативне підкріплення - це не одне й те ж саме. Покарання розраховане на те, щоб зменшити частоту реакції, але в більшості виробничих ситуацій така стратегія відносно неефективна тому, що вона часто веде до не­бажаних наслідків, а її вплив нерідко відчувається тільки в момент самого покарання. Гасіння - це процес, при якому вивчені реакції, дії або вчинки не підкріплюються. Інакше кажучи, менеджер нама­гається викликати очікування і валентність, що дорівнюють нулю. Існують, безумовно, і комбіновані стратегії.

Контроль,

керівництво

Фактори результативності, що не включають або включають непрямо елементи поведінки

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83  ... 256