Менеджмент підприємства

1)      надання засобів на життя - шляхом забезпечення необхідно­го для існування мінімуму продуктів харчування, житла, грошей;

2)      соціалізація. Прямі управлінські заходи стають зайвими при використанні відповідних норм та зразків поведінки (наприклад, за допомогою навчання, виховання і освіти);

3)      диференціація - створення різниці в положенні або в стиму­люванні до праці керованих (наприклад, в розмірі заробітку, в поло­женні на ієрархічній драбині);

4)      профорієнтація. Спеціалісти за допомогою своїх знань допо­магають колегам зорієнтуватися;

5)      самоорієнтація. При самоорієнтації поведінка визначається внутрішнім спонуканням (внутрішньою мотивацією);

6)      технологія - наприклад, визначення робочого ритму маши­нами тощо;

7)      обмеження задач. Визнання і критика з боку менеджера ста­ють зайвими, якщо інформація про успіх або невдачу роботи зале­жить, в першу чергу, від споживачів, одержується від них згідно з результатами виконання завдання (наприклад, прямі контакти пра­цівників зовнішньої служби та клієнтів, кухаря та відвідувача в рес­торані). При цьому безпосередня інформація замінює мотиваційні зусилля управління;

8)      бюрократія. За допомогою формальної системи організації, з правилами та розпорядженнями щодо дій (бюрократія) методи виробництва стандартизуються і обмежуються простором дії. Бю­рократія виконує роботи по контрактам і інструкціям, несе особисту відповідальність;

9)     створення груп. За допомогою створення груп можлива замі­на роботи менеджера: притаманний групі стимул знижує ступінь не­обхідності мотивації. При цьому також знижується потреба контролю;

10)      інституціоналізація. Функція менеджера - "особиста відпові­дальність" - повністю замінюється від імені органу - "підприємства".

Персональне управління здійснюється за допомогою органів управління (менеджерів).

2.3.     Школи менеджменту

Вперше думка про те, що організацією можна управляти систе­матизовано, щоб найбільш ефективно досягти її цілей, була сформу­льована американським інженером Ф. Тейлором в його праці "Принципи наукового управління" (1911 р.). Ф. Тейлор, разом з ін­шими американськими інженерами Френком і Ліліан Гільбертами та Г. Гангом заснували першу школу менеджменту, відому як школа наукового управління (1885-1920рр). Те, що саме в Північній Америці виник менеджмент як наукова дисципліна, пояснюється наступними причинами:

1)       США була однією з країн, де людина могла проявити свою компетентність;

2)       мільйони європейців, які емігрували сюди в пошуках кращої долі, створили величезний ринок працелюбної робочої сили;

3)      трансконтинентальні залізниці, будівництво яких було за­вершено в кінці XIX століття, перетворили Америку в єдиний ринок, найбільший в світі;

4)       в той час практично не було державного регулювання бізне­су. Перший антимонопольний закон був прийнятий в США у 1890 р. (за 100 років до прийняття такого закону в СРСР) і ще не охоплював всіх сфер економічної і господарської діяльності. Невтручання дер­жави дозволяло підприємцям, які добилися успіху, ставати монопо­лістами. Період, що одержав назву періоду "побиття монополій", відноситься до 1911-1915 рр. Це створювало умови для виникнення галузей і підприємств великих розмірів, настільки великих, що вони вимагали формалізованих методів управління.

Представники школи наукового управління вважали, що викорис­тання спостережень, вимірів, логіки та аналізу дозволяє вдосконалити більшість операцій ручної праці, добиватися їх більш ефективного виконання. Тейлор, наприклад, займався вимірами кількості залізної руди та вугілля, які робітник міг підняти, використовуючи лопати різних розмірів. Гільберти винайшли мікрохронометр і використали його в комбінації з кінокамерою для вивчення рухів робітників. Во­ни розробили метод аналізу мікрорухів, в основу якого була покла­дена кінограма рухів робітника. Кінограми знімали, прокручували з малою швидкістю і досліджували з тим, щоб усунути зайві рухи, за­пропонувати їх стандартні послідовність і вибір. Г.Гант, послідовник Тейлора, відомий тим, що він винайшов графік, названий його іме­нем - "графіком Ганта". Цей графік дозволив планувати, розподіляти і перевіряти роботу і став прообразом системи сітьового планування і методу критичного шляху, в яких пізніше стали використовувати ЕОМ.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 36 37 38 39 40 4142 43 44 45 46  ... 256