7) представник (групи в зовнішньому середовищі);
8) регулятор (відношень усередині групи);
9) джерело (ідей, інформації, заохочень, покарань);
10) символ (приклад, обличчя групи);
11) суддя (також миротворець);
12) диктатор (людина, яка відміняє індивідуальну відповідальність в групі);
13) "батько" або "мати" (до яких звертаються за допомогою);
14) "козел відпущення" (людина, яка відповідає за все при провалі справи);
15) розпорядник (ресурсів);
16) людина, яка веде переговори (дипломат).
Серед серії менеджерських вмінь та навиків, які за останні десятиріччя одержали особливо широке розповсюдження, потрібно перш за все, назвати ті, що пов'язані з процедурами переговорів. На сьогоднішній день менеджери низової та середньої ланки витрачають свій робочий час в основному на встановлення і розвиток людських контактів, поглиблення ділових зв'язків, укладання угод, розв'язання суперечок, налагодження відносин з владними особами та структурами. Для всього цього потрібні спеціальні здібності, які близькі до дипломатичних. Тим більше це має значення в сучасних умовах, коли всебічно розвиваються міждержавні зв'язки, створюються спільні підприємства тощо.
17) інноватор. В умовах третьої хвилі НТП, яку називають інформаційною (перша хвиля пов'язана з введенням сільськогосподарської культури, друга - з промисловим переворотом) однією з найважливіших сторін менеджерських функцій є діяльність по інноваціях. В умовах бурхливого процесу НТР той, хто зволікає по відношенню до інновацій, негайно "відкидається в хвіст" прогресу. Потреба в інноваціях пояснюється дуже просто. Вважають, що значно легше і швидше підвищувати продуктивність і якість продукції на базі принципово нової техніки і технології, ніж постійно латати латки на зношеному обладнанні та заощаджувати на введенні нового.
Колектив (працівники) підприємства постійно зацікавлений в надійності свого робочого місця, в максимально можливій заробітній платні і соціальних гарантіях, добрих умовах роботи, а також у високому престижі свого підприємства. Важливими мотивами також є можливості професійної реалізації своїх здібностей і особистого визнання в діяльності підприємства. Інтереси працівників захищаються профспілками та органами представництва найманих робітників на підприємстві.
Сторони і вкладники капіталу - це, в першу чергу, банки, що дають кредити. Вони зацікавлені в домовленості про можливо високі ціни на капітал (проценти), вони очікують своєчасну оплату процентів та позиченого капіталу і достатніх гарантій на непередбачений випадок. При наявності великих кредитів вони також зацікавлені в інформації та впливу на менеджерів фірми.
Постачальники необхідних матеріалів піклуються, в першу чергу, про тривалі та вигідні зв'язки фірми. Вони прагнуть до макси- мізації доходів, до вигідних умов для себе відносно їх постачань, до мінімізації своїх витрат.
Клієнти (споживачі результатів робіт) бажають, в основному, одержувати необхідні їм вироби високої якості за низькими цінами і на вигідних умовах. Вони прагнуть до широкого асортименту товарів і до надійного обслуговування.
Держава піклується, перш за все, про функціонування ринкового господарства з підприємствами, конкурентоздатними на міжнародному ринку, тому що воно збільшує суспільний продукт, забезпечує добробут, постачання населення товарами і робочими місцями і сприяє зовнішньоторговельному балансу. Підприємства розглядаються також як джерела податків, необхідних для фінансування державних витрат. Крім того, держава постійно турбується про стабільність цін (боротьба з інфляцією) і соціальний спокій.
» следующая страница »
1 ... 33 34 35 36 37 3839 40 41 42 43 ... 256