Наявність резервів часу та вміння їх використовувати мають велике практичне значення, тому що дозволяють регулювати терміни виконання робіт і раціонально споживати матеріально-технічні та трудові ресурси. Однак слід пам’ятати, що на початку реалізації плану не слід використовувати резерви часу, оскільки це може призвести до такої ситуації, за якої всі резерви будуть вичерпані та всі шляхи стануть критичними.
ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В РЕСУРСАХ І ТРИВАЛОСТІ ВИКОНАННЯ РОБІТ
Підставою для побудови сітьового графіку та оптимізації його параметрів є картка визначення робіт. Розмір ресурсів може бути заданим або розрахованим. Наявна кількість робітників обчислюється на основі прийнятої організації робіт та діючих норм витрат часу. Тривалість виконання робіт визначають як частину від ділення витрат людино-змін на прийняту за добу наявну кількість робітників.
Для прикладу, що розглядається, виконання комплексу робіт потребує 94 людино-зміни робочого часу. Тривалість виконання всіх робіт становить 24 доби. В тому випадку, якщо тривалість робіт не відповідає директивним термінам, збільшують кількість виконавців на окремих роботах, тим самим зменшують їх тривалість і доводять загальну тривалість комплексу робіт до директивної.
Перш ніж здійснити розподіл ресурсів, необхідно виконати масштабну розгортку сітьової моделі.
Масштабна розгортка сітьового графіку здійснюється для графічного визначення всіх видів резервів часу. Для цього на осі абсцис відкладають час, вісь ординат при цьому не має масштабу (рисунок 5.28). Для прив’ язки проекту до календаря, можна також нанести шкалу календарного часу. Початок координат відповідає початку проекту. Резерви часу зображують у вигляді ламаної лінії. На рисунку 5.28 цифри над дугами означають кількість робітників, які виходять щодоби для виконання окремих робіт.
ОПТИМІЗАЦІЯ СІТЬОВОЇ МОДЕЛІ
Як видно з рисунка 5.28 а, розподіл трудових ресурсів для всього комплексу робіт нерівномірний. Тому сітьовий графік необхідно перепланувати, тобто оптимізувати його в межах можливого. У переплануванні графіку дуже важливим є визначення послідовності
виконання робіт. При цьому рекомендуються такі пріоритети:
1) критичні роботи; 2) всі початі роботи, у виконанні яких не допускаються перерви; 3) підкритичні роботи, що мають відносно невеликий резерв часу; 4) роботи, виконання яких у даний момент вигідне для подальшого перепланування графіку; 5) всі інші роботи
- в порядку збільшення повного резерву часу.
Оптимізація сітьового графіку - це процес перепланування комплексу робіт, що веде до поліпшення використання ресурсів. Перепланування здійснюється таким чином:
1) визначають середню кількість робітників, які повинні виконувати комплекс робіт: 94 : 24 « 4 чол.;
2) по осі абсцис тривалість усіх робіт розбивають послідовно на ряд інтервалів;
Рисунок 5.28. Масштабна розгортка сітьової моделі (а) та перерозподіл
ресурсів (б)
3) пам’ятаючи про пріоритети робіт, в кожному інтервалі намагаються забезпечити постійну кількість робітників (4 чол.). Для цього частину робіт виконують у більш пізні строки.
В результаті, маємо сітьовий графік (рисунок 5.28 б) з оптимальним (рівномірним) використанням трудових ресурсів. Для кожної роботи при цьому, точно задані терміни початку та закінчення робіт. Для виконавців ці терміни є директивними. Найменша неузгодженість веде до порушення термінів виконання комплексу робіт і його повного перепланування. Для одержання більш вільного графіку, необхідно мати резерви часу з окремих робіт. За директивних термінів, цього можна досягти шляхом збільшення кількості виконавців порівняно з розрахунковою.
» следующая страница »
1 ... 158 159 160 161 162 163164 165 166 167 168 ... 256