Розроблена Державна програма з управління якістю продукції. В ній відображена державна політика, спрямована на створення умов, які забезпечують економічну зацікавленість товаровиробників у випуску продукції в асортименті, відповідно до інтересів різних груп споживачів, а також відповідно до завдань соціально-економічного розвитку держави. Мається на увазі, що держава, впливаючи на управління якістю, не буде безпосередньо втручатися в практичну діяльність підприємств.
Особливе місце в програмі управління якістю відведено економічним методам. До їх числа віднесені:
державне регулювання ринку через досконалість системи оподаткування й інші фінансові важелі;
сприяння розвитку конкуренції;
втілення в життя положень законодавства про антимонопольну діяльність;
створення ефективного механізму правового захисту національних споживачів.
Особлива увага в програмі приділяється проблемі захисту прав споживачів. Під терміном “споживач” ми маємо на увазі окремих представників, широкої громадськості, що використовують споживчі товари, власність або послуги в особистих цілях. В нашій країні споживач довгий час був повністю витіснений із системи управління якістю продукції. Адміністративно-командна система з її тотальною монополією, як не парадоксально, в споживачеві не мала потреби. Практично заздалегідь визначалося, що купувати і за якою ціною. Вирішення проблем, пов’язаних з якістю, передбачає надання споживачу права вибору і захист його прав.
Закордонна (та й вітчизняна негативна) практика свідчить, що поряд з державою велику роль в захисті прав споживачів повинні відіграти самі споживачі. За кордоном інтереси споживачів захищаються організаціями трьох видів
державними, громадсько-спеціалізованими і громадсько-неспеціалізовани- ми. В 1980 р. більше ніж в 60 країнах світу діяли понад 130 різноманітних асоціацій споживачів [111, с. 329].
З великими складностями, не завжди послідовно і цілеспрямовано проходить створення нової системи з підтримки якості та конкурентоздатності продукції. На відміну від раніше чинної системи якості головними її суб’єктами стають виробники і споживачі, а не державні органи. Вся конкретна робота з контролю якості та управління ним шляхом перевірки вимірювальної техніки, сертифікації продукції і систем управління якістю децентралізована і передана регіональним органам управління якістю.
Загальнодержавні функції впливу на якість і управління нею нині полягають в створенні та удосконаленні законодавчої бази, регулюючому впливі й уніфікації обов’язкових вимог до продукції і технології, пов’язаних з забезпеченням їх безпеки та екологічності, погодженням загальнодержавних інтересів
України в галузі якості і конкурентноздатності з інтересами інших країн та світового співтовариства в цілому.
Недобросовісна конкуренція та захист від неї
Метою діяльності будь-якого підприємця є отримання прибутку. Тому не дивно, що в погоні за отриманням прибутку деякі фірми використовують конкурентні прийоми, які розраховані на нанесення збитків іншим фірмам або на їх повне знищення. Такі фірми можуть встановлювати на свої товари ціни нижчі собівартості, погрожувати постачальникам розірванням із ними стосунків або підривати авторитет інших фірм (їх товарів) неправдивою інформацією тощо. Всі зазначені заходи сміливо можна назвати недобросовісною конкуренцією, оскільки вони спрямовані на обмеження конкуренції в галузі шляхом нанесення шкоди іншим учасникам ринку.
Всі розвинуті країни мають тривалу історію боротьби з недобросовісною конкуренцією та обмеженням монополізму. Монополізм необхідний лише тоді, коли дозволяє економити на масштабах виробництва.
З переходом до ринкових відносин Україна також почала формувати власну законодавчу базу по обмеженню монополізму та недопущенню недобросовісної конкуренції.
» следующая страница »
1 ... 386 387 388 389 390 391392 393 394 395 396 ... 445