Менеджмент організацій

Повні витрати споживача включають одночасні і поточні витрати.

Вибір бази порівняння виробленої продукції, яку вимагає ринок включає:

встановлення мети оцінки конкурентоспроможності продукції і попе­редній вибір ринків збуту;

аналіз стану ринку, обсягів, структури та факторів попиту і пропозиції, перспектив їх зміни на відповідний період оцінки конкурентоспроможності;

вибір номенклатури і встановлення величин параметрів потреби покупців оцінюваної і конкуруючої продукції.

На основі вивчення потреб потенційних покупців визначається номенкла­тура параметрів, якими користується виробник при оцінці продукції на ринку, а також величини цих параметрів, що вимагає споживач і вагомість кожного в загальному наборі.

У випадку неможливості визначення бази даних для співставлення може використовуватися непрямий метод оцінки конкурентоздатності за допомо­гою зразка, особливо якщо оцінюється продукція відомого класу і на ринку існують її аналоги. Товар-зразок моделює потребу і дозволяє порівнювати його параметри з параметрами продукції, що підлягає оцінці.

Таким чином, конкурентоспроможність оцінюється шляхом співставлен- ня параметрів аналізованої продукції з параметрами, необхідними споживачу, чи з параметрами виробу-зразку. Порівнювані параметри повинні виражатися в однакових величинах виміру. Порівняння проходить за групами технічних і економічних параметрів.

При оцінці конкурентоспроможності можуть використовуватися диферен­ціальний, комплексний і змішаний методи. При обмежених можливостях одер­жання необхідної інформації для оцінки конкурентоздатності, складностях підбору зразка-аналога можуть застосовуватися спрощені методи.

Один з варіантів оцінки конкурентоспроможності — використання графіків середньої величини економічних параметрів виробу в залежності від його ос­новного технічного параметру чи корисного ефекту. Ці графіки можуть бути побудовані шляхом усереднення повних витрат для окремих моделей, що відрізняються технічними параметрами. Вказаний середній рівень питомих повних витрат може розглядатись як база для оцінки конкурентоспроможності продукції, яка пропонується покупцям на даному ринку.

Співставлення продукції ведеться за таблицею порівняння параметрів. В результаті порівняння за допомогою певного методу (диференціального, ком­плексного чи змішаного) дається один з наступних висновків:

продукція конкурентоздатна на даному ринку в порівняному класі виробів;

продукція має низьку конкурентноздатність в порівняному класі виробів на даному ринку;

продукція повністю не конкурентоздатна в порівняному класі виробів на даному ринку.

В загальному конкурентоспроможність може бути визначена відношенням корисного ефекту до сумарних затрат, які містять витрати на придбання та ек­сплуатацію (споживання товару), тобто до ціни споживання. Оптимальні умо­ви конкурентоспроможності товару (К) можна продемонструвати у вигляді наступної тотожності:

К = Екор/Цспож мах ,                               (20.1)

де: К — конкурентоспроможність, Е кор — корисний ефект, Ц спож — ціна спо­живання [2, с. 142].

З цієї формули видно, що на ринку найбільшим успіхом користуватиметься не той товар, на який виробник (або реалізатор) назначає мінімальну ціну, а той, який вимагає мінімальних витрат у процесі споживання (експлуатації), оскільки ці витрати можуть бути значно більшими за ціну придбання.

З метою стандартизації процедури аналізу конкурентоспроможності това­ру, зменшення її трудомісткості і підвищення об’єктивності, рекомендується використовувати наступний алгоритм (рис. 20.1).

Як виходить з наведеного алгоритму оцінки конкурентоспроможності про­дукції, найбільш важливим є визначення параметрів і розрахунок параметрич­них індексів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 390 391 392 393 394 395396 397 398 399 400  ... 445