В умовах достатності товарів і послуг на ринку, перевищення в цілому їх попиту над пропозицією покупець в повній мірі реалізує своє право вибору, зрозуміло, надаючи перевагу тому товару, який з його точки зору (а ніяк не виробника, плановика, інженера) має найкраще співвідношення споживчих якостей і ціни в той чи інший момент.
Незапитані споживачем продукти праці залишаються у виробника і (або) його посередників. Нереалізовані на ринку товари переконливо показують вірність або помилковість товарної політики виробника, переконують його найефективнішим способом — гривнею, доларом, маркою, що випускати потрібно тільки те, що потребує споживач. В таких умовах не існує необхідності звертатися до “громадянського сумління” виробників, мітингувати за якість, виносити урядові постанови. Покараний споживачем виробник сам прекрасно розбереться в тому, якість яких товарів і в якій мірі необхідно підвищувати [55, с. 291].
Інакшими є обставини в умовах дефіцитної економіки. Споживач задоволений лише тим, що йому доступне. Вимоги до якості різко знижуються. “Зрозумілий” регулятор і критерій оцінки якості — попит і перевага покупців — перестає “працювати”, чинити належний вплив на виробництво, підтримку мінімально необхідної для реалізації продукції якості її виготовлення. Якість потребує великих витрат і зусиль, своєчасного оновлення технічної бази виробництва та її об’єктів. Але якщо як-небудь зроблена продукція все одно розкупається, у виробника пропадає стимул робити “зайві” зусилля.
В умовах конкурентного ринку діяльність будь-якої господарської одиниці обов’язково проходить подвійний контроль. Зовнішній контроль проводиться конкурентами, але не безпосередньо, а через кінцеві результати ринкової діяльності. Неупереджену оцінку цієї діяльності зрештою дає покупець (споживач). Конкуренція — самий ефективний і дешевий метод економічного контролю, який не має собі рівних. Такого роду контроль коштує суспільству мінімальних витрат, але не тільки створює умови забезпечення покупців товарами потрібної якості, причому в потрібний термін. Це важлива динамічна сила, яка постійно штовхає виробника на зменшення витрат виробництва і зниження ціни, на збільшення виробництва і збуту, боротьбу за покупця, на покращення якості продукції [212, с. 175].
Таким чином, вже сам по собі ринковий фактор слугує діючим засобом, змушуючи виробляти товари потрібного рівня якості в конкретний момент. Але цим не вичерпується роль конкуруючого ринку. Він чинить потужний вплив на конкретні економічні, організаційно-управлінські і контрольні функції виробників, спрямовані на вирішення проблем якості та конкурентоздатності. Розвиток ринку та підвищення його вимог до товарів, посилення на ньому ролі покупців, зростання ролі науково-технічного фактору — все це змушує удосконалювати форми і методи вирішення проблеми якості та конкурентоздатності, механізм управління якістю.
Перехід до ринкової економіки викликає необхідність в нових підходах до проблеми якості та конкурентоспроможності, що вимагають: все більш повного обліку виробниками ринкового фактору; зсув від адміністративних важелів контролю якості до переважно організаційно-економічних засобів управління якістю; перехід від гнучкої системи стандартизації і сертифікації, що дозволяє виробникам швидше реагувати на змінювані вимоги внутрішнього та зовнішнього ринку до якості товару; організації роботи з переходу в перспективі до тотального забезпечення якості .
Схематично процес планування і забезпечення рівня якості в ринкових умовах може бути представлений так:
Визначення потреб ^ 2. Визначення головних характеристик продуктів, що визначають їх якість або ступінь задоволення потреб ^ 3. Визначення бажаних параметрів ^ 4. Виявлення шляхів досягнення цих характеристик і параметрів.
» следующая страница »
1 ... 382 383 384 385 386 387388 389 390 391 392 ... 445