Спочатку “дослідження операцій” зводилося до розробки способів аналізу задачі як єдиного цілого, без вичленовування складових її частин. Іншою особливістю цих досліджень на початку було використання “бригадного методу” їхнього проведення. Суть його полягала не в тому, щоб зібрати в одному місці усіх фахівців, що мають відношення до досліджуваної операції, а в тому, щоб створити групу, що володіє методами точних наук, які вільні від однобічності підходу, властивого окремим науковим дисциплінам. Завдяки цьому бригадний метод відбивав одночасно два факти: по-перше, необхідність впровадження в науку управління методів точних наук і, по-друге, відсутність методів (і фахівців) у тій галузі дослідження, що одержала назву “дослідження операцій”.
Надалі “дослідження операцій” перетворилося зі спільної діяльності фахівців різного профілю в самостійну галузь науки й організаційної практики, розділившись на два основних напрямки. Перший з них зв’язаний з побудовою математичних моделей, що найбільш часто зустрічаються та підзавдань управління, у яких в тій чи іншій мірі вдається звільнитися від необхідності врахування поведінки окремих людей, що приймають участь в операції.
До таких підзавдань можна віднести велике число завдань, які розв’язують керівники, наприклад: 1) управління запасами, яке пов’язане з визначенням необхідних розмірів “збережених” ресурсів (людських, матеріальних, фінансових, сировинних і т.п.), за умови, що збереження вимагає визначених витрат; 2) розподіл обмежених ресурсів між різними споживачами, кожний з яких використовує їх з різним ступенем ефективності; 3) завданя масового обслуговування, що припускають розподіл їх у чіткій послідовності, що утворить той чи інший процес, і встановлення правил черговості; 4) вибір маршруту й упорядкування робіт у часі; 5) завдання, пов’язані з заміною застарілого устаткування; 6) пошук рішення за допомогою раціонального (а не повного) перебору можливостей; 7) завдання теорії ігор, що досліджують розумні стратегії поведінки в ситуаціях, де результат операції залежить не тільки від поведінки суб’єкта, але і від поведінки опонента, цілі якого суперечать цілям суб’єкта.
Таким чином, метод “дослідження операцій” стали застосовувати до різних типів операцій і процесів, використовуючи в залежності від об’єкта аналізу різні підходи і різноманітний математичний апарат (методи математичного програмування, комбінаторного і статистичного моделювання). Поряд з математичним апаратом у “дослідженні операцій” застосовувалися й евристичні методи. При розробці методів аналізу цілеспрямованих дій (операцій) і порівняльних оцінок рішень, переважно в кількісному вираженні, “дослідження операцій” базується на системній методології, відповідно до якої досліджувані явища розглядаються як системи, що представляють собою взаємодіючі сукупності елементів, призначені для досягнення визначених цілей. Аналіз конкретних операцій чи явищ з позиції “дослідження операцій” припускає побудову математичної моделі цього явища, аналіз моделі і пошуки вирішення, перевірку адекватності моделі, необхідного коректування (“підстроювання”) моделі і, нарешті, застосування обраного рішення на практиці.
З математичними задачами даного методу взаємозалежна (хоча формально до них і не відноситься) велика галузь так званих мережних методів планування і управління. Розвиток мережних методів, мережних систем тісно зв’язано з розділом методу “дослідження операцій”, що вивчають моделі упорядкування. Ці методи дозволили знайти нову і дуже зручну мову для опису, моделювання й аналізу складних операцій. Такі, зокрема, мережеві методи моделювання й оперативного регулювання СРМ — “Метод критичного шляху”.
Виникнення різних формалізованих систем управління, методів довгострокового планування, програмування, прогнозування було обумовлено необхідністю створення умов для правильного прийняття рішень у такій обстановці, коли управління зіштовхувалося з величезними інформаційними масивами, тисячами факторів, врахування, оцінка й інтеграція яких виявлялися неможливими при звичайній організації управління. Дослідження ряду американських психологів показали, що людина затрудняється в прийнятті рішень, коли для цього потрібно врахувати більше 10 змінних чи факторів, які суперечать один одному або більш 20 однопорядкових факторів. Оскільки оптимальне рішення може бути лише наслідком врахування й аналізу усіх факторів, незалежно від того, чи здатна людина на даному рівні управління справитися з цим завданням, об’єктивно виникає необхідність поділу проблем на підпроблеми, підзадачі. Головний принцип, що лежить в основі більшості існуючих в США систем програмування, полягав у логічному розчленовуванні завдань. При цьому виходили з необхідності скорочення числа факторів чи кількості інформації до обсягів, що дозволяють забезпечити можливість їхньої оцінки людиною.
» следующая страница »
1 ... 34 35 36 37 38 3940 41 42 43 44 ... 445