Через ситуаційний підхід реалізується принцип адаптивності, що є основним принципом стратегічного управління. Його суть полягає в тому, що всі внутрішньоорганізаційні побудови (культура організації, оргструктура, система планування тощо) є реакцією організації на відповідні зміни в зовнішньому оточенні і деякі зміни у внутрішньому середовищі.
Наприклад, якщо зовнішнє середовище відносно стабільне, керівництво організації прагне до більшої централізації управління, створенню твердої організаційної структури управління, орієнтованої на управлінський контроль по всьому технологічному ланцюжку. Коли зовнішнє оточення нестабільне й у ньому відбуваються постійні зміни, що містять у собі небезпеку і несуть нові можливості для організації, — керівництво змушене більше піклуватися про проблему виживання організації, більшої гнучкості системи управління. Організаційні структури стають більш децентралізованими, гнучкими, що дозволяють швидко й адекватно реагувати на зміни, що відбуваються.
2.3. Типології системних концепцій менеджменту
Останніми десятиліттями підхід до виробничого підприємства змінився і почав розглядатися як соціально-економічний організм, що утворює складний комплекс різноманітних відносин. Соціологічні дослідження процесу управління поступово вийшли за межі дескриптивного відображення управлінської діяльності і вступили на шлях виявлення закономірностей і розробки практичних рекомендацій і конкретної допомоги підприємствам. Але реальна робота в цій області наштовхувалася на нерозуміння і недооцінку значимості дійсно суспільно необхідної і науково обґрунтованої функції організації і управління.
Вище уже відзначалося, що істотний вплив на розвиток науки організації і управління в останні десятиліття зробили такі наукові напрямки, як кібернетика, теорія інформації, теорія прийняття рішень тощо; в результаті теорія управління стала набувати характеру точної науки, чи, принаймні, її почали тлумачити в цьому ж дусі. Хоча управління утворює особливу, специфічну галузь людської діяльності, його не можна вважати зовсім самостійним процесом, яке існує саме по собі, бо воно включається в більш широку систему, що визначає видові особливості управління. Завжди треба пам’ятати, що видові особливості форми управління і його технічних засобів визначаються предметом управління і системою, у якій воно здійснюється. Це не означає, звичайно, що не існує загальних принципів і закономірностей управління, що відносяться до всіх його різновидів. Цю групу закономірностей розглядає кібернетика, що дає універсальне значення поняттю управління, формулює принципи, які застосовуються до будь-якої якісно своєрідної системи.
“Кібернетика” як науковий напрямок для багатьох вітчизняних учених став синонімом поняття “наука про управління”, а управлінням почали називати організацію цілеспрямованих впливів. Оскільки ці процеси спостерігалися всюди — і в живих організмах, і в створених нами автоматах, і в суспільстві, де ми живемо, — на певному етапі була усвідомлена ідея єдності законів, яким підкоряються процеси управління, де б вони не протікали: у нервовій системі тварини чи людини, в обчислювальній машині, у керуючих автоматичних пристроях чи в економічних структурах сучасного суспільства. Кібернетика, математично описуючи загальні для різних систем закономірності управління, поставила своєю метою виявлення тих умов і засобів, при яких вони будуть здійснюватися найбільш доцільним шляхом.
Як відомо, появою кібернетики наука зобов’язана видатному американському вченому Норбертові Вінерові, але цей напрямок, зробивши величезний вплив на світову науку, продовжував розвиватися в США не стільки як “наука управління”, скільки як дослідження в області “штучного інтелекту”. Однак радянські вчені (А.І. Берг, В.А. Трапезніков, В.А. Глушков і інші) стали активно розвивати кібернетику як “науку про оптимальне, ціленаправлене управління складними динамічними системами”. Але все-таки концептуальне розуміння складної комплексної природи проблем управління не просунулося далеко вперед, оскільки гуманітарні відділення, за винятком Відділення економіки і деякою мірою Відділення філософії і права, недостатньо пильно й уважно поставилися до досліджень соціальних проблем управління, що вимагає глибокого міждисциплінарного аналізу.
» следующая страница »
1 ... 32 33 34 35 36 3738 39 40 41 42 ... 445