Разом з тим конкретні уявлення про процеси управління окремих учених, що займалися кібернетикою, свідчать про значні розбіжності в поглядах, що зберігаються і донині. Про них можна судити по роботі відомого англійського дослідника С. Біра “Кібернетика і управління виробництвом”, що стало для багатьох настільною книгою.
Бір виходив з ідеї “іманентної організації”, і вважав, що порядок взагалі природніше, ніж хаос. Структуру буття він представляв як перехід “порядок — хаос — порядок”. Систему відносин людей у розвинутому і складному суспільстві слід розглядати як вже впорядковану систему, як систему що само- організується — гомеостатичну і рівноважну. Бір стверджував, що організаційне управління являє відновлення природного порядку для системи, що піддається певному впливу і прагне відновити свою рівновагу. Цей процес здійснюється за рахунок функції заохочення, яка покращує значення “критерію виживання” і сприяє задоволенню повсякденних потреб. Це приводить систему в рух і порушує стан рівноваги. Новий стан рівноваги буде характеризуватися більш значимими для організації вигодами, ніж попередні [14].
Зрозуміло, при всій специфіці управління суспільним виробництвом йому притаманні й ознаки управління взагалі, що виявляються у всіх процесах управління, чи то в природі, в живих організмах чи у суспільстві. Ці загальні ознаки будь-якого управління, які досліджуються кібернетикою, містять у собі: наявність системи, причину зв’язків елементів у системі, наявність керуючої і керованої підсистем; динамічний характер системи; наявність керуючого параметра; підсилювальну здатність системи (її здатність зазнавати великих змін від малих впливів); збереження, передачу і перетворення інформації; зворотний зв’язок; спрямованість, антиентропійність управління.
Кібернетичні ознаки управління можна об’єднати в дві групи:
1) ознаки, властиві формі і структурі управління (статичні риси — системність, детермінізм, керуючий параметр і т.ін.);
2) ознаки, які властиві змісту управління (динамічні риси — зворотний зв’язок, спрямованість і т.ін.).
Крім загальних ознак, які досліджує кібернетика, управлінню суспільним виробництвом притаманні також деякі риси, властиві усім видам соціального управління.
Якщо сама по собі наявність в управлінні суспільним виробництвом загальних з іншими видами управління ознак сумнівів не викликає, то питання про співвідношення загальних і специфічних ознак нерідко стає предметом дискусії. Деякі представники кібернетичного (чи праксиологічного, чи системного) напрямку намагаються довести, що головне в конкретному вигляді управління — риси, загальні для усіх видів управління.
Кібернетика є найбільш загальною теорією управління і дозволяє забезпечити кількісне вивчення керованих об’єктів і систем, раціональну організацію формування і передачі інформації, прийняття рішень і їхньої реалізації на основі єдиного підходу до процесу управління і зв’язку.
Успішне управління тільки на основі знання кібернетичних законів неможливо. Більш того, при такому підході можна випустити з уваги головну специфіку саме даної системи управління. Визначаючи сутність управлінської функції, необхідно постійно мати на увазі, що в ній, як і у всякій іншій системі, виявляються загальні і специфічні риси управління; останні повніше відбивають сутність саме даної функції управління. У цьому — реальна діалектика загального й особливого.
Дослідження операцій вперше зародилося ще в 1940-х рр. в Англії в зв’язку з необхідністю вирішення деяких воєнно-стратегічних і тактичних задач. Надалі центр робіт у цій дуже перспективній області перемістився в США, де вони стали вестися дуже широким фронтом.
У 1970-х рр. на Заході існувало близько 100 періодичних видань з питань “дослідження операцій”. Більше двадцяти вищих навчальних закладів США регулярно готували фахівців відповідного профілю, а на багатьох великих фірмах діяли особливі групи чи відділи по “дослідженню операцій”. Основним поштовхом до початку цих досліджень послужило усвідомлення необхідності вивчення і пошуків єдиного рішення для складного процесу з ясно вираженою метою (операції), оскільки рішення окремих частин загальної задачі виявлялися ізольованими процесами, тим часом як практика вимагала єдності всіх приватних рішень.
» следующая страница »
1 ... 33 34 35 36 37 3839 40 41 42 43 ... 445