1) стан ліквідності;
2) структура капіталу;
3) оборотність;
4) рентабельність.
Щодо призначення (сфери застосування) показників, то виділяють показники поточної і майбутньої загрози банкрутства [22, с. 72].
Розрахунок показників поточної загрози банкрутства дає змогу оцінити загрозу порушення передбачених законодавством про банкрутство термінів виконання фінансових зобов’язань (задоволення претензій кредиторів) за рахунок наявних високоліквідних активів або наявність передумов для ініціювання судових процедур. До складу цієї групи показників входять показники, що мають критичне значення. Якщо рівень показників нижчий критичного — поточний стан підприємства діагностується як неблагополучний, а рівень поточної загрози банкрутства — високий.
Оцінка рівня майбутньої загрози банкрутства може здійснюватися за допомогою дослідження динаміки показників структури капіталу, оборотності та прибутковості за ряд періодів. Стабільна тенденція до зниження рівня цих показників свідчить про зростаючу загрозу банкрутства підприємства, що може реалізуватися в майбутньому періоді. Порівняння абсолютних значень показників із середньо галузевими дає можливість встановити як швидко “відкладена загроза банкрутства” може стати наявною.
Наведемо деякі відомі методики оцінки фінансового стану та загрози банкрутства на підприємстві.
Оцінка фінансового стану та загрози банкрутства на основі балансових моделей.
Агрегати — це абсолютні оціночні показники, розраховані у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємств, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майнового стану в іншій, ніж коефіцієнтна, формі.
Найпоширенішим прикладом побудови та використання агрегатних моделей є балансові моделі оцінки фінансової стійкості підприємства.
Реалізація цього методичного підходу передбачає визначення таких показників:
1. Власні обігові кошти (ВОК) підприємства.
ВОК = ВК+ДП - ПА, (17.1)
де: ВК — власний капітал; ДП — довгострокові зобов’язання; ПА — позаобігові активи.
2. Нормативні джерела формування запасів (НДФЗ).
НДФЗ = ВОК + БКрОК + ТКрЗ, (17.2)
де: ВКО — власні обігові кошти; БКрОК — банківські кредити для формування обігових коштів; ТКрЗ — кредиторська заборгованість товарного характеру.
БКрОК та ТКрЗ приймаються в розрахунок тільки в обсягах заборгованості, строк погашення якої не минув. Для отримання такої інформації слід додатково залучати матеріали управлінського обліку.
3. Запаси на витрати (ЗВ).
Залежно від співвідношення розглянутих показників (ЗВ, ВОК та НДФЗ) виділяють такі типи поточної фінансової стійкості підприємства:
1. Абсолютна фінансова стійкість:
ЗВ < ВОК
Це співвідношення свідчить про абсолютну незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів. Усі необхідні обігові активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.
Даний тип фінансової стійкості не може розглядатись як ідеальний, оскільки використання позик для формування обігових активів є достатньо розповсюдженою політикою фінансування. Зазвичай встановлюється норматив участі власних обігових активів у формуванні товарно-матеріальних запасів. Наприклад, у торгівлі він визначається на рівні 50% від потреби в їх формуванні.
2. Нормальна фінансова стійкість
ВОК<ЗВ<НДФЗ
Даний тип фінансової стійкості свідчить про ефективну політику залучення та використання позикових коштів.
3.Нестійке фінансове становище
ЗВ>НДФЗ
Цей тип фінансової стійкості свідчить про наявність певних проблем з джерелами фінансування запасів та витрат.
4.Критичне фінансове становище, яке діагностується в разі наявності 2 ознак:
» следующая страница »
1 ... 342 343 344 345 346 347348 349 350 351 352 ... 445