Менеджмент організацій

За безпосередніми причинами виникнення кризи розподіляються на при­родні, суспільні, економічні.

Кризи також можуть бути передбаченими (закономірними) та несподіва­ними (випадковими).

Існують також кризи явні та латентні (приховані); глибокі та легкі; затяжні та короткострокові.

Таким чином, бачимо, що кризові явища в діяльності будь-якої соціально- економічної системи, в т.ч. і підприємства, є об’єктивними явищами.

16.4. Основні положення антикризового управління підприємством

Виникнення кризового стану підприємства є свідченням поступового роз- балансування та повної втрати дієздатності внутрішнього механізму саморегу­ляції господарської системи. До моменту виникнення кризи економічна сис­тема досягає вершини можливого розвитку. Система вичерпує свій продуктив­ний потенціал або вступає в конфлікти з існуючим господарським механізмом, відносинами власності. Має місце моральне старіння концептуальних засад ведення бізнесу — матеріально-технічних, ринкових, соціальних.

Розв’язання накопичених суперечностей можливо лише на підґрунті кар­динального перегляду усіх фундаментальних засад ведення бізнесу, коорди­нації стратегічного бачення місії та змісту діяльності підприємства, що зумо­вить перехід системи до нового стану рівноваги, яка є необхідною передумо­вою для її подальшого розвитку. Подолання кризи не може здійснюватись автоматично, воно має бути організовано органом управління підприємством. Це обумовлює потребу в розвитку самостійної галузі наукових знань — анти- кризового управління.

Антикризове управління — це спеціальне, постійно організоване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та ство­рення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забез­печення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства [129, с. 57].

Метою та головним завданням антикризового управління є передбачення, своєчасне розпізнавання та успішне вирішення всіх проблем, пов’язаних з об’єктивним циклічним розвитком економіки та суб’єктивними факторами на макро- та мікрорівнях.

Основні процеси антикризового управління проілюстровано на рис. 16.3.

Розвиток кризи на рівні мікроекономічної системи структурно поділяється на 3 фази [233, с. 95 — 97]:

1.  Прихована криза (або криза ефективності);

2.  Криза платоспроможності;

3.  Криза розрахунку (загроза банкрутства, неплатоспроможність).

Наведемо зовнішні ознаки кожної фази розвитку кризи.

Рис. 16.3. Основні процеси антикризового управління

1фаза — криза ефективності (прихована криза). Характерними ознаками цієї стадії є зниження ефективності діяльності підприємства, яке виявляє себе че­рез негативну динаміку показників прибутковості обороту та капіталу, три­валість операційного та фінансового циклу підприємства та інше. Причиною зниження ефективності є отримання збитків спочатку від проведення окре­мих господарських операцій, потім — в окремі часові періоди, і поступово — в цілому за результатами господарсько-фінансової діяльності. Спочатку збитки покриваються за рахунок внутрішніх резервів; поступово внутрішні резерви протидії поточній збитковості вичерпуються, що обумовлює перехід до наступ­ної фази розвитку кризи.

2 фаза — криза платоспроможності.

У другій фазі починаються труднощі з готівкою, виявляються деякі ранні ознаки банкрутства: різкі зміни в структурі балансу та звіту про фінансові ре­зультати.

Небажаними є різкі зміни будь-яких статей балансу в будь-якому напрямі.

Однак особливу тривогу повинні викликати:

—різке зменшення грошових коштів на рахунках (до речі, збільшення гро­шових коштів може свідчити про неможливість подальших капіталовкладень);

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 330 331 332 333 334 335336 337 338 339 340  ... 445